Недосконала дорожня інфраструктура, шпарини у законодавстві та брак патрульних: щороку тисячі українців гинуть у ДТП. Імена Олени Зайцевої, Миколи Харківського, Андрія Полтавця, які занапастили не одне людське життя, відомі всій країні. Часто фігурантами гучних автопригод стають і високопосадовці – як «слуга народу» Трухін. Чому винуватці аварій почуваються безкарними? Чому «мажори» уникають максимального покарання? Та чи реально зменшити кількість таких інцидентів в Україні? Дослідила журналістка ІА «Стоп корупції ТБ» Ася Клітна.
Харків чи не найчастіше з-поміж українських міст фігурує у хроніці резонансних ДТП. Чотири роки тому 20-річна Олена Зайцева та Геннадій Дронов спричинили фатальне зіткнення на перехресті. Lexus Зайцевої, що рухався на шаленій швидкості, налетів на пішоходів, які чекали зеленого світла на тротуарі. Тоді загинуло шестеро людей і ще п'ятеро були травмовані. Як Зайцеву, так і Дронова визнали винними.
Летальні ДТП: харківські хроніки
Обидва водії зараз відбувають покарання у місцях позбавлення волі: Геннадій — на Полтавщині, а Олена – на Дніпропетровщині. Однак, за словами адвоката, що представляє потерпілих, про щире каяття з боку Зайцевої навіть не йдеться.
Це – не перша подібна історія у місті. Андрій Полтавець напідпитку та на величезній швидкості влетів у трамвайну зупинку, збивши на смерть шістьох людей. Кермувальника засудили до 10 років позбавлення волі, але Полтавець відсидів лише сім із половиною та вийшов за УДЗ. А незабаром знову був затриманий за п’яне водіння.
А вже цього року всі новинні ресурси облетіла історія 16-річного Миколи Харківського. Підліток систематично «грав у Шумахера» на міських вулицях, не маючи ані прав, ані кордонів вседозволеності. У підсумку – позбавив людину життя. І в цьому випадку адвокат і депутат Харківської міськради Ігор Черняк, який представляє родину жертви, теж не вірить у каяття «мажора».
«Він називався іншим ім'ям, прізвище вигадав чи когось із друзів своїх назвав, він намагався залишити лікарню, куди його було доставлено після ДТП, самовільно. Він не визнавав, що був водієм, казав, що за кермом перебував хтось інший. Потім він самостійно зателефонував у поліцію і сказав, що машина була викрадена. Тобто він робив усе можливе одразу після ДТП, щоб уникнути відповідальності. Тому ані я особисто, ані родина потерпілих не віримо у щирість його каяття», – наголошує Черняк.
Ще один водій-тінейджер – 18-річний Тигран Енгібарян, який на смерть протаранив автівкою свого ровесника – взагалі замість серйозного покарання відбувся легким переляком: із зали суду його умовно звільнили, а родина Тиграна відшкодувала батькам загиблого хлопця 80 тисяч доларів.
Локальна аномалія чи загальноукраїнська тенденція?
Попри те, що Харків вважається лідером у сфері кривавих ДТП, першість за кількістю аварій належить Дніпропетровщині, а Харківська область – лише третя, поступаючись Львівщині. Відповідно до офіційних статистичних даних, за 10 останніх місяців було скоєно 1844 автопригоди зі смертельними наслідками. Усього за цей період було зареєстровано майже 11 тисяч кримінальних проваджень за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатацію транспорту особами, які керують транспортними засобами.
У Харкові за аналогічний період відбулося 150 ДТП з учасниками дорожнього руху, які перебували у стані сп’яніння та 203 – з учасниками дорожнього руху, які відмовилися від проходження перевірки на стан сп’яніння.
На думку Ігоря Черняка, головними причинами зростання кількості резонансних аварій є три фактори: погана дорожня інфраструктура, недостатня кількість патрульних і недосконалість законодавства.
«Дороги варто оцінювати не лише за їх рівністю та рівністю верхнього шару асфальту, вони ще й мають бути безпечними. Жодних заходів щодо обмеження швидкості не вживають. Камер, які фіксують швидкість, на вулицях очевидно дуже мало – лише 11 таких камер на все місто.
Недостатньо здійснюється боротьба з порушеннями. І водії знають, що їм спокійно можна містом ганяти, або на вихідних. І їм за це нічого не буде. Відповідальність за порушення швидкісного режиму є непорівняною з тяжкістю порушень», – підкреслює адвокат.
А як щодо п’яного водіння? Хіба це – не обтяжувальні обставини?
«Українським законодавством передбачені статті, які регулюють покарання у випадках кермування в нетверезому стані — це 130 стаття Адміністративного кодексу. І є окремі статті Кримінального кодексу, які застосовують у випадках спричинення ушкоджень різної тяжкості та смерті, зокрема йдеться про 286 статтю. Однак наявні безліч шпарин, якими досвідчений правник може скористатися, захищаючи свого клієнта. І всі ці шпарини принагідно надає як саме законодавство, так і недолугі дії патрульних», – коментує журналістка ІА «Стоп корупції ТБ» Ася Клітна.
Лазівка №1 – затягування слідства та експертизи
Яскравий приклад використання таких шпарин у дії – гучна аварія, яка сталася на Київщині напередодні святкування Дня Незалежності. Можливим винуватцем є нардеп, член фракції «Слуга народу» Олександр Трухін, який, імовірно, перебував «під мухою».
З моменту автопригоди минуло вже 4 місяці, але слідство і досі не встановило, хто ж кермував автівкою. І хоча, на щастя, ця ДТП не стала смертельною, персона пана Трухіна зробила цей епізод резонансним. Чому ж із експертизою так затягнули? Адже, за словами Ігоря Черняка, в історії Миколи Харківського експерти з’ясували, хто був водієм, за 3-4 тижні.
«Справи з резонансними ДТП, слідство за якими не закінчується впродовж 3-4 місяців, які протягом цього періоду не спрямовуються до суду, як правило, не надходять до суду ніколи. Існує таке поняття, як строки давності притягнення до відповідальності. Вони відраховуються від моменту вчинення правопорушення. Відповідно щодо історії, яка пов'язана з Трухіним, я не розумію, що там можна розслідувати протягом тих 4 місяців, що минули», – зауважує адвокат.
Лазівка №2 – брак досвіду, кваліфікації чи мотивації патрульних
Правниця Лариса Матвєєва наголошує: хоча до інциденту з Трухіним і прикута увага громадськості, особливого ентузіазму чи бажання правоохоронців швидко розслідувати це – не видно.
«Я не розумію, у чому проблема та чому стільки часу займає встановлення, хто був за кермом. Оскільки є свідки, є відеозаписи. Де ці відеозаписи, куди вони поділися, чому вони так довго ходять по експертизах, чому матеріал до цього часу не переданий до суду? Не може ж автомобіль рухатися взагалі без особи, яка ним керувала! Просто треба виходити зі стану абсурду, вибрати якусь нормальну версію та направляти її до суду», – зазначає вона.
З пані Ларисою погоджується її колега, адвокат Євген Кузьмін, який спеціалізується саме на захисті винуватців за 130 статтею КуАП.
«Уся процедура оформлення за 130 статтею, в принципі, більш-менш нормально регламентована. Є нормативно-правові акти, на підставі яких поліцейські мають документувати. Але тут є велике "але": як поліцейські це документують? І як я бачу, 70-80% протоколів складені з порушенням цих норм», – коментує юрист.
За даними офіційної статистики, кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за статтею 130, щороку зростає: якщо у 2018 році їх було майже 69 тисяч, у 2019-му – понад 73,5 тисячі, то у 2020-му – вже майже 84 тисячі.
Однак не всі вироки залишаються в силі. У 2020 році в Україні за апеляційними скаргами було переглянуто майже 13 тисяч справ, що стосувалися керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їхню увагу та швидкість реакції. З них 6,6 тисячі було залишено без змін, а понад 2,5 тисячі – скасовано.
Лазівка №3 – маніпулювання результатами експертизи на алкоголь чи наркотики
На прикладі скандального ДТП за участі Зайцевої та Дронова адвокат Лариса Матвєєва показує ще одну схему – з експертизою на алкоголь чи наркотики.
«З нашого боку я особисто подавала заяву про відкриття кримінального провадження за фактом того, що саме спеціалісти ХОБСМЕ (судово-медичні експерти) надали завідомо неправдивий висновок. У якому зазначили що немає можливості встановити стан Зайцевої в момент ДТП. Було сказано, що оскільки вони не можуть визначити кількісний склад наркотичної речовини в рідинах, то не мають можливості зазначити: чи перебувала особа в стані наркотичного сп’яніння, чи ні», – розповідає представниця потерпілої сторони.
Пані Лариса зауважує: кількісне значення розраховують тільки у трупів, а в живих людей відбирають лише біологічні рідини. Відтак, на її думку, йдеться про явне маніпулювання експертизою.
Якою є позиція з цього приводу фігурантів гучних аварій, а також правоохоронних органів?
Як зазначає журналістка Ася Клітна, представники Олени Зайцевої та Миколи Харківського відмовилися від коментарів. Не відповів на численні запити ЗМІ і народний обранець Трухін. А також коментувати гучні ДТП на камеру не стали у патрульній поліції Харківської області.
Пояснюючи м’які вироки винуватцям смертельних ДТП, суддя у відставці Денис Нев'ядомський зазначає: це – норма закону, адже вбивства начебто були скоєні не навмисно.
«Звісно, людина колись вийде на волю, навіть якщо вона отримала 15 років. Звільнення за УДЗ – це звичайна практика. Виконавчий кодекс передбачає: якщо особа відбула половину строку, до неї не було зауважень, є право людини на умовно-дострокове звільнення», – пояснює служитель Феміди.
Та чи можна якимось чином врегулювати цю ситуацію на законодавчому рівні?
Адвокат і громадський діяч Ігор Черняк переконаний: єдиний шанс знизити кількість аварій у Харкові – зміна методики нарахування штрафів.
«У нашому місті встановлено планку – 20 км на годину, коли не штрафують водія. Відповідно, штраф за перевищення швидкості до 50 км становить 340 грн. Але коли людина його сплачує швидко, то це відповідно 170 грн. Тобто якщо людина їхатиме містом зі швидкістю 99 км на годину, тобто перевищуючи дозволену швидкість майже вдвічі, то все, що їй загрожує у випадку фіксації порушення – це штраф у розмірі 170 грн. Зрозуміло, що така сума не стане для порушника перепоною», – наголошує він.
Його колега Євген Кузьмін пропонує криміналізувати 130 статтю КуАП.
«Які штрафи ти не постав – хоч мільйон і позбавлення прав на все життя – все одно люди сідатимуть за кермо п’яними. Що робити з цим? Можливо, потрібна криміналізація цієї статті, яку намагалися запровадити депутати торік, але це все з тріском провалилося. Хоча, можливо, це стало б реальним чинником», – зазначає адвокат.
Лариса Матвєєва підкреслює: справи, в яких немає резонансного розголосу, а на судах – журналістів – можуть розглядати роками. Адже відсутність контролю громадськості часто означає і відсутність передбаченого законодавством суду в розумні терміни.
Зауважимо, для родин потерпілих фатальні ДТП – важка травма на все життя, яке розділяється на «до» та «після». А відсутність адекватного покарання для винуватців чи відверте маніпулювання нормами законодавства з боку правоохоронців роблять цю рану ще болючішою і глибшою.
І для розв'язання цієї системної проблеми недостатньо лише відремонтувати автошляхи. Потрібен і більш ретельний підхід до створення дорожньої інфраструктури, і перегляд суми штрафів, і нормотворчі ініціативи. А ще – реальна, а не формальна повага до закону і людського життя, яке є найвищою конституційною цінністю.
