ПідтриматиРусский

"Резидент завжди правий": Олена Тищенко про британське "правосуддя" і нову схему шантажу банкірів

У великому інтерв'ю Олена Тищенко розповіла про проєкт "Елорія", шовінізм британських судів щодо вихідців зі Східної Європи та схеми осідання відмитих коштів на закордонних рахунках

Надія Рогальська
Надія Рогальська

Редакторка, аналітик

Чому ФГВФО насправді не гарантує повернення коштів вкладниками?

Чому попри велику кількість різних антикорупційних органів, "виведені" з України кошти продовжують спокійно осідати на закордонних рахунках, а їхнє повернення вкладникам збанкрутілих банків зовсім не гарантоване? Та як спритні ділки шантажують банкірів, використовуючи "шовінізм" британського правосуддя стосовно вихідців зі Східної Європи?

Про "банкопад", схеми виведення коштів і роль АРМА у великому інтерв'ю журналісту СтопКору Ігорю Хмурому розповіла ексголова Управління із забезпечення повернення активів, отриманих злочинним шляхом, юристка з міжнародного бізнес-права Олена Тищенко.

Про систему розшуку і повернення активів

Насправді все впирається в повноваження того чи іншого органу або того чи іншого підрозділу, який створила я в МВС України. Він називався підрозділом з розшуку активів, здобутих кримінальним шляхом. Але насправді функціональні повноваження цього підрозділу були більш, скажімо так, дорадчого характеру для слідства. І ми більше працювали у напрямку допомоги слідству для того, щоб робити аналітичні схеми, допомагати розшукувати грошові кошти, майно і таке інше.

За перший тиждень ми знайшли 50 мільйонів доларів на рахунку Арбузова в Латвії.

Але навіть в цьому нас дуже швидко заступили. Бо коли ми кажемо про розшук активів, ми маємо розуміти, хто взагалі цим має займатися в Україні і хто які повноваження мав на той час у структурі МВС. У нас не було навіть функцій слідства. Тобто ані я не була слідчим, ані інші співробітники підрозділу. В ЄС це структура, яка сама не може виходити на міжнародний рівень співпраці без Генеральної прокуратури. Тобто коли, наприклад, ми працювали з матеріалами по Курченку, ми працювали з матеріалами по Арбузову та інших особах в рамках кримінальних справ, які були у нас у провадженні, а ще частина справ була у Генеральної прокуратури в провадженні. І от разом ми якось рухались по різних напрямках.

Тобто створюється запит – наш підрозділ саме цим займався. Він направляється до Генеральної прокуратури, там він проходить міжнародний відділ. І тільки після того, як він збирає всі погодження, він направляється до правоохоронного органу відповідної країни, причому також через якусь центральну ланку.

Про справу нафтопродуктів Курченка

Пов'язувати мене з колишнім чоловіком, а його – з нафтопродуктами Курченка буде не досить коректно: жодного зв'язку між нафтопродуктами Курченка, які були арештовані та реалізовані відповідно до рішення суду на території України, і роботою мого департаменту немає абсолютно. За рік до того, як мене призначили, я була головою законодавчої законотворчої групи при Адміністрації президента, оскільки я там тоді працювала. І я запропонувала Кабміну не законопроєкт, а проєкт постанови Кабміну з реалізації арештованих активів.

І причиною для цієї постанови, до речі, була ситуація з нафтопродуктами Курченка та іншими активами, тому що тоді було багато втікачів часів Януковича і залишилося багато активів, деякі – дуже незручні для зберігання. Насправді тема виникла саме з нафтопродуктами Курченка, які десь в Одеській області знаходилися. Вони перебували у вагонах, на залізничних коліях, тобто ії розкрадали, все продавалося.

І тоді піднялось питання: що з ними робити? Ми написали проєкт постанови Кабміну і подали так званий законопроєкт про спецконфіскацію. Що передбачалося? В нас тоді працювала стаття 100 Кримінально-процесуального кодексу України. Вона дозволяла великі речові докази реалізовувати за рішенням суду і грошові кошти стягувати на користь держави. Ми трошки це розвинули. Прописали порядок: у випадку, якщо постраждала особа доведе невинуватість або доведе власність на певні товари, то встановили гарантії повернення грошових коштів з боку держави, саме держави.

І з цією постановою Кабміну, яка передбачала саме порядок реалізації нафтопродуктів в рамках статті 100 КПК, була досить цікава історія, тому що постанова була прийнята, на Кабміні її проголосовано, прийнято, Яценюк її підписав. Після цього він побачив скаргу на цю постанову від громадських організацій.

І, звичайно, тиснули на Яценюка тим чи іншим шляхом, хоча постанова вже була підписана, проголосована. Потім він її знищив. Це правда, і це був єдиний факт. Після цього, до речі, статтю 100 з КПК прибрали, в тому числі в наступному році був проголосований законопроєкт. Отже, по Україні цих повноважень у Держдепартаменту не було.

Справа Курченка взагалі була унікальна. 50 мільйонів – крапля в морі. Але ця справа була ключем. Всі особисті рахунки Януковича були там, фірми фігурували з рахунками швейцарських банків. Через Курченка відмивалися гроші. Про всіх ключових фігур часів Януковича там була інформація.

І саме Генеральна прокуратура зробила все, щоб ця справа була закрита в Латвії і матеріали до нас не потрапили. Для нас вона була цікава навіть не грошима. Хоча це були українські гроші, їх треба повертати.

Олена Тищенко дала велике інтерв'ю журналісту СтопКору Ігорю Хмурому

Про допомогу з боку іноземних правоохоронців

Розумієте, я дуже обережно ставлюся до питання допомоги нам з боку іноземних правоохоронних органів чи з боку іноземних держав. Із дуже великим скепсисом. Що я бачила на власні очі? Що ці органи, по-перше, хочуть мати своїх агентів в нашій правоохоронній системі. Вони хочуть дійсно контролювати нашу правоохоронну систему. І саме за таким принципом створювалося НАБУ. І саме за таким принципом створювалася САП.

Однак ці органи, беручи від нас інформацію, отримуючи доступ до нашої інформації, не дають нам інформації взамін. Не вірте, що хтось хоче прийти і подарувати нам наші ж гроші. Та ж сама ситуація з коштами Арбузова, які були заарештовані. Ці кошти були стягнуті на користь Латвії. Латвія не повернула нам ці кошти, тому що вони сказали, що ми не довели, що саме на даних рахунках мали зберігатися ці гроші. Отже, ніхто нічого нам не хоче віддавати. Це моя власна думка. Всі хочуть отримати інформацію і використати її в своїй державі.

Я взагалі категоричний противник великої кількості органів. Вони дуже важко контрольовані. Нам не потрібні ані НАБУ, ані САП, ані антикорупційні суди. Нам потрібна одна правоохоронна система з різними департаментами, з різним ступенем контролю або призначення, наприклад, яка може вертикально контролюватися. Єдиний спосіб боротьби з корупцією в історії світу – це вертикальна влада. І це політична воля.

Про проєкт "Елорія" і ФГВФО

Якщо хтось не в курсі: вони склали 21 банк в один кейс і продали його за менше ніж пів відсотка фактично компанії, яку створили за місяць до початку аукціону.

Це типова дуже схема для України, коли умови конкурсу створюються штучно, під певного покупця. Так у нас були всі активи приватизовані. Тобто лот з 21 банку виключив можливість для власників банків, для клієнтів кожного банку, для інших зацікавлених осіб купити те, що вони хотіли купити, те, що вони могли купити, і те, що їм було цікаво. Бо цей надвеликий лот був створений таким чином, щоб просто збити всіх ймовірних претендентів на ці активи.

Якщо майно 21-го банка продається одним лотом за 0,3%, то державного інтересу ТУТ немає. Тут може бути винятково корупційний інтерес. Все.

Про британське "правосуддя"

Британія є островом. І в правовому полі вона теж як острів, тобто взагалі окрема. Там можливі будь-які шалені позови, які не обґрунтовані абсолютно ніяк. Але система працює таким чином, оскільки відсутнє нормально прописане законодавство, що там маніпуляції можливі будь-які.

Звідки ви взяли, що в Англії є законодавство, в Англії є прецедентне право? Так. Але це тисячі рішень. Одне може протирічити іншому. Як людина, яка має дві юридичної освіти, одна з них англійська, я можу сказати, що коли в Англії пишуть закони, краще б вони цього не робили, бо воно написано дуже складно, дуже незрозуміло.

Британія – це країна, яка розглядає спори по відношенню до російських олігархів, до казахських олігархів, до осіб, які є вихідцями з арабських країн. Тобто для них, по-перше, оці великі суми не є чимось особливим. Ніякої особливої уваги таким позовам не приділяється. Далі також суди звикли до преси, до засобів масової інформації, навіть власних. Хоча це неповага до суду – писати про процеси до того, як вони завершені. А щодо нашої преси, вона їх взагалі не цікавить ніяк.

Тому що Англія – це країна, де правосуддя налаштоване на одне правило завжди. Резиденти власної країни. Тобто, коли суд бачить справу, яка подана і сформована англійським юристами, і як у пані Гутовської, оця номінальна їх структура. Далі починається, як в анекдоті, джентльменам вірять на слово, розумієте? Тобто англійський суд бачить англійську компанію, за нею він бачить англійську юридичну фірму. І коли ця юридична фірма подає позов на 65 мільйонів, суд в принципі не розбирається по суті.

І принцип такий: правий завжди резидент, тобто англійська компанія. Якщо мова йде про те, щоб залишити майно в країні або гроші в країні, англійський суд винесе рішення на користь власної країни.

Повна версія інтерв'ю з Оленою Тищенко – на нашому ютуб-каналі.

Нагадаємо, декілька років тому новостворена компанія "Стар Інвестмент Ван" за безцінь викупила у ФГВФО кредитні портфелі понад двадцяти збанкрутілих банків. Згодом у гру вступила ще одна фірма – "британська" WWRT Limited Ольги Гутовської, яку звинувачують у вимаганні величезних коштів з власників цих фінустанов.

Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!

Інші новини