Міцні тили – запорука перемоги: економічний фронт – не менш важливий за військовий.
Днями президент України Володимир Зеленський закликав нардепів завершити демонтаж російського впливу на Україну, Європу і світ: "Лише шлях посилення України й вигнання окупантів з усієї нашої території повертає мир. Ми пройдемо цим шляхом (…) Безпека не має альтернатив. Але потрібна рішучість, щоб її гарантувати", – наголосив голова держави.
Ці слова президента прозвучали у контексті підписання заяви України на вступ у пришвидшеному порядку до Північноатлантичного альянсу та розгляду в Раді проєкту закону щодо націоналізації всіх російських активів. Утім, вони безперечно стосуються всіх аспектів національної безпеки – зокрема, економічної й продовольчої, забезпечення яких є нагальним на тлі російської військової загрози.
Нині Україна спільно з західними партнерами докладає надзусиль, щоб продовжувати постачати на експорт наше зерно, покликане розрулити світову продовольчу кризу. У цей час на наших теренах відбувається масштабна винищувальна війна, яка не лише вбиває людей а й завдає непоправної шкоди природі та екології.
За підрахунками Держекоінспекції, збитки, завдані земельним ресурсам України – а це те, що впливає і на продовольчу безпеку, і на загальний стан екології, – перетнули позначку в 1,32 млрд. З них шкода, завдана агресором конкретно сільгоспугіддям – понад 750 млн грн.
Спричинене обстрілами інфраструктури, у тому числі критичної, порушення правил поводження з відходами, призвело до засмічення та забруднення земельних ресурсів на значних територіях. Знищена військова техніка і пальне з неї, яке потрапляє у ґрунти, а також хімічне начиння снарядів та ракет посилюють ситуацію. Лише в Одеській та Миколаївській областях збитки зумовлені забрудненням повітря та неорганізованими викидами сягнули 111 млн грн.
Крім того, за інформацією Міндовкілля, пошкоджено понад третину лісів України. З початку війни бойові дії проходили майже на 3 млн га лісу. Досі під окупацією – 450 тисяч га.
На цьому тля для України стан сільськогосподарських земель сьогодні стає однією з ключових проблем. Їх відновлення та відродження – важливе стратегічне завдання для вітчизняної аграрної науки.
Безумовно, Україна має суттєвий ресурс для підвищення ефективності використання сільгоспугідь: як показали результати супутникових досліджень американських учених, в Україні наразі не засівається близько 2,5 млн га земель сільськогосподарського значення.
Ми з колегами у НААН вже приступили до напрацювання плану заходів з порятунку українського продовольчого поля після війни. І цю роботу необхідно проводити вже сьогодні, буквально йдучи у фарватері наших доблесних ЗСУ, котрі звільняють чергові окуповані території. Це – серйозні виклики, які нам не подолати самим, без реальної підтримки держави та наших партнерів-сільгоспвиробників. Без сприяння влади на місцях і у центрі.
А що ж на практиці? На жаль, ми бачимо, що на нормотворчому рівні досі немає бачення цієї загрозливої ситуації. Адже на тлі наближення нечуваної продовольчої та економічної кризи, народні обранці продовжують ухвалювати рішення, за якими кілька земельних лобістів можуть пустити елітні державні землі нашого наукового поля з молотка.
Я про проголосований днями у першому читанні законопроєкт № 7588, котрий є неприкритою атакою на дослідні землі НААН, аграрні державні підприємства, на такі ключові галузі, як селекція, насінництво, наукові дослідження тощо.
У разі прийняття чинної редакції закону, практично буде ліквідовано науково-дослідну базу вітчизняної аграрної науки з її українською селекцією сільськогосподарських рослин, тварин, насінництвом, розсадництвом та вагомим внеском у формування продовольчої безпеки держави.
Нагадаю, лише декілька нюансів, на які звернули увагу представники як наукової, так і антикорупційної спільноти в ході експертизи законопроєкту. Так, в експертному рішенні Комітету з питань антикорупційної політики ВР України прямо говориться, що окремі пропозиції законопроєкту недостатньо обґрунтовані і не відповідають нормам антикорупційного законодавства.
Перше. Закон №7588 передбачає створення в період воєнного стану нового органу державного управління для реорганізації близько 200 державних підприємств за відсутності критеріїв для проведення такої реорганізації. На думку експертів, це створить можливості для корупції при визначенні підприємств, що підлягають реорганізації, потребує додаткових витрат державного бюджету для утримання нового органу. Крім того, такий хід не узгоджується із задекларованою владою концепцією зменшення кількості державних органів виконавчої влади в Україні.
Друге. Дія закону поширюється на мізерну кількість підприємств (біля 200 із 47,5 тисяч, тобто 0,42%) і площу сільськогосподарських угідь (близько 500 тисяч га, тобто 1,0-1,3 %), таким чином їхня реорганізація суттєво не вплине на ефективність галузі. Натомість під загрозою опиниться виконання функцій, які держава здійснює через державні підприємства – селекція, насінництво, наукові дослідження тощо.
Третє. Оскільки насінницькі підприємства не можуть вирощувати якісне насіння без санітарних зон, спеціальних сівозмін тощо, прийняття закону фактично повністю знищить науково-дослідну базу вітчизняної аграрної науки, зведе нанівець усі досягнення української селекції сільськогосподарських рослин і тварин, насінництва й розсадництва та підірве базу наукового забезпечення продовольчої безпеки держави.
Четверте. Закон №7588 запроваджує безпрецедентну норму щодо відсторонення участі власника чи його представника від участі у зміні юридичного статусу державних підприємств та їх землекористування, що передбачено ст. 115 Закону України "Про управління об’єктами державної власності".
П’яте. Закон встановлює неприйнятний єдиний термін передачі в оренду державних земель на 50 років. На думку науковців та експертів, це є ігноруванням конституційної вимоги щодо особливої охорони земель та конкуренції на ринку прав оренди земель сільськогосподарського призначення.
Шосте. Під дією зазначених вище чинників істотно зменшиться доходна частина загального фонду Державного бюджету України за рахунок недоотримання частини прибутку державних підприємств та надходжень податку на прибуток державних підприємств за рахунок запровадження додаткових витрат таких підприємств на виплату орендної плати за землю (3,6 тис. грн за 1 га) і юридичне переоформлення зміни статусу державних підприємств та їх землекористування (2,0 тис. грн за 1 га).
Отже, антиконституційний і небезпечний, наскрізь пронизаний корупційними ризиками законопроєкт передбачає перетворення державних підприємств на ТОВ, а це – прямий шлях до їх прихованого дерибану та приватизації. До того ж, він суперечить вимогам земельного законодавства та іншим регулюючим земельні відносини документам. Це – крок безвідповідальний і згубний для й так понищеного ворогом українського АПК.
Усе це може призвести до непублічних адміністративних рішень і повної зупинки нині працюючих державних сільгосппідприємств. У яких, до речі, показники врожайності зернових та зернобобових перевищили 72,1-84,5 центнерів з гектара, що у 1,3-1,6 рази більше, ніж у середньому по Україні, а соняшнику – в 1,7 рази більше. Як і цукрового буряка, де наші показники перевищують середні в 1,3 рази. Це ж стосується і продуктивності корів та тваринництва загалом.
Загалом за підсумками 2021 року, державними підприємствами НААН було сплачено 936 млн податків до бюджетів усіх рівнів. А це майже в півтора рази перевищує обсяг загального фонду видатків Держбюджету на фінансування Академії аграрних наук.
Не знаю, чим керувалися народні депутати, голосуючи "за" у першому читанні, як не знаю, чи усвідомлюють вони і зараз, що не просто збираються зарізати дійну корову? Бо на кону не багато, не мало, а вся майбутня продовольча безпека держави та доля її аграрної науки.
Тим, хто просто піддався турборежиму, радила би, тиснучи кнопку на панелі перед собою, поцікавитися, як від знищення власної селекції та аграрної науки жорстоко постраждали країни Східної Європи. Котрим зараз доводиться купувати дороге імпортне насіння, часто не пристосоване до конкретних земельних угідь.
А наша вітчизняна наукова селекція є шанованою і передовою на світовому рівні, і втратити цю планку, як і потужні експортні показники України на зернових ринках – неприпустимо.
Сподіватися потрібно, перш за все, на себе. Бо ніхто за нас не відбудує повоєнну Україну, ніхто не нагодує наш народ, і як тепер вже чітко бачимо - пів світу. Як ніхто за нас не виб'є ворога з української землі.
Прогрес та історію рухають відповідальні державники, які з повагою ставляться до рук, що пахнуть хлібом. Де вони?
Не можна дозволити купці земельних лобістів, під прикриттям війни, поховати цілу наукову школу та галузь, що напрацьовувалася десятиліттями.
Не можна дозволити земельним рейдерам присвоїти, або ж пустити на перепродаж найкращі, елітні, виплекані з совістю та любов'ю українські землі. Котрі, окрім спекулянтів та заїжджих латифундистів, ще мають загрозу бути придбаними ворогом на підставних осіб.
Це точно для нього дешевше, ніж проводити мобілізації і посилати танки на нашу землю. І така небезпека реальна.
Тому будьмо пильними! А ще – відповідальними за нашу землю, як наші військові, котрі щедро скропили її своєю кров'ю. Земля – не розмінна монета, і сьогоднішня повномасштабна війна це ще раз засвідчила.
