На березі Чорного моря не вщухає конфлікт за стратегічно важливе підприємство. Ще у 2018 році медіа сколихнула новина про масштабне рейдерство: група невідомих осіб зайшла на виробництво, почала все руйнувати, а співробітників посадила у підвал. Однак назва компанії, яка стала об'єктом "віджиму", різниться: в одних джерелах це "Гіперіон", а в інших – Одеський домобудівельний комбінат. Обидва учасники конфлікту вважають себе законними власниками виробництва, називаючи іншу сторону рейдерами. Але що ж відбувається в дійсності? І як це може підірвати обороноздатність країни?
Хто насправді захоплює активи заводу в Одесі, який може забезпечувати країну бетоном для будівництва фортифікацій? До чого тут ексрегіонал Денис Данильчук та його "ділова" дружина Марина Арташ із нерухомістю в окупованому Криму? І яка роль поліції у цій схемі? Подробиці заплутаної історії довкола майна Одеського ДБК – у журналістському розслідуванні Марії Винниченко для СтопКору.
Вже не перший рік в Одесі триває запекла боротьба за виробниче майно, яке ще за радянських часів належало тамтешньому домобудівельному комбінату. Після визнання банкрутом величезний комплекс, який включає залізничну гілку, галерею інертних матеріалів, бетонно-змішувальні вузли та масу інших об’єктів, став предметом корпоративного спору.
Яка передісторія протистояння?
1994 року Одеський ДБК за поширеною практикою тих років перетворили на акціонерне товариство. Акції, звісно ж, роздали звичайним співробітникам і керівництву: головному бухгалтеру, директору тощо. Звідки ж виник "Гіперіон"?
"Як нам повідомила в приватній розмові одна зі сторін, для того, аби відійти від звичайних працівників, менеджмент ОДБК створив підконтрольні собі компанії, на яке переписують майно ОДБК. Компаній там було чимало, дві основні в цій історії: ТОВ "БК "Гіперіон" та ТОВ "Абріс-Н"", – розповідає журналістка.
В 2012 році починаються справи про банкрутство ОДБК, в 2016-му суд відкриває ліквідаційну процедуру. До ліквідаційної маси входить залізнична під’їзна колія, яку на торгах викуповує такий собі Микола Саласін. Далі між ліквідатором та покупцем відбуваються всі необхідні дії з передачі майна – оплата покупки, підписання акту передачі права власності та нотаріальне посвідчення договору. Натомість ТОВ "БК "Гіперіон" разом з ТОВ "Абріс-Н", якими з 2016 року почали володіти Марина Арташ та її чоловік Денис Данильчук, заявляють, що це – їхнє майно.
Чим відоме це подружжя?
Редакції СтопКору вдалося поспілкуватись із Мариною Арташ – успішною бізнесвумен. А от із її чоловіком Денисом Данильчуком познайомитись не вийшло. Бо, як повідомила сама Арташ, її чоловік начебто дуже заклопотаний справами у Миколаєві, звідки родом подружжя.
Проте у медіа про нього є досить багато інформації. Зокрема, відомо, що Данильчук був депутатом Миколаївської облради від Партії регіонів у 2006-2010 роках. А ще – членом постійної комісії з питань екології, охорони навколишнього середовища. В миколаївських бізнес-колах Данильчук також добре відомий піщаними кар’єрами та видобутком граніту.
Чим Арташ і Данильчук підтверджують власні претензії на майно ОДБК?
Подружжя неоднорозово зверталось до судів із заявами то від ТОВ "Абріс-н", то від ТОВ "Гіперіон". Але підтверджують вони своє право власності документами, які складно назвати підтвердженням.
Зокрема, до суду надавались наступні докази:
- договір купівлі-продажу від 2010 року, укладений між ВАТ "Одеський ДБК" та ТОВ "Абріс-Н", нотаріально не посвідчений;
- акт приймання передачі грошових коштів від 2010 року;
- довідка ВАТ "Одеський ДБК" "Про залізничну гілку" без номеру та без дати, згідно з якою залізнична під'їзна колія станом на 1 жовтня 2010 року на балансі не знаходилась у зв’язку з відчуженням на користь третіх осіб.
Були й інші нібито "пруфи", які бізнес-подружжя надавало суду. Але всі вони легко були спростовані, а суд не визнав права власності. До прикладу, в 2013 році, коли фірма"Абріс-Н" звернулись до Одеської дирекції залізничних перевезень для підтвердження права власності на залізничну колію, компанія надала договір про реальний розподіл промислової бази. Тобто купили вони колію в 2010 році, а звернулись тільки в 2013-му та й підтверджували право власності не договором купівлі-продажу.
У спорі за залізничну колію Арташ і Данильчук двічі доходили до Верховного суду. І двічі програвали. За цей час Саласін навіть встиг продати цю колію.
"Щодо залізниці задається багато запитань. Залізниця була куплена на аукціоні. Пройшло дуже багато судів. Верховний суд визнав залізницю за нашим підприємством. Залізниця була піднята, щоб було зручно вивантажуватися на дві сторони та облагороджена територія", – коментує засновниця ТОВ "Одеське підприємство залізничних перевезень" Тетяна Мациборчук.
Здавалося б, є фінальне рішення суду вищої інстанції, і нібито конфлікт вичерпано?
Але виявилось, що Арташ та Данильчук вважають себе власниками не тільки залізничної колії, а й цілісного майнового комплексу. В 2014 році бетонно-змішувальний вузол, який входить до складу комплексу, було виставлено на аукціон, де його викупило підприємство, яке згодом перепродало це все компанії, що наразі тут і працює, – Сіббудінвест.
До рук нашої редакції потрапив договір, за яким компанія "Абріс-Н" орендувала у Сіббудінвест це майно з правом викупу. Однак, незважаючи на це, інша сторона вважає виробництво своїм, спираючись на інший договір, яким вони надавали в оренду це саме майно, яке належить вже Сіббудінвест.
"З 2018 року триває цей конфлікт, коли наш орендар привласнив усе майно, яке було передано йому в оренду. Він орендував склад майна з 2015 року у нас для розміщення бетонозмішувальних вузлів. Усі договори оренди ми вам надамо. Наприкінці 2017 року йому було повідомлено про те, що ми не будемо продовжувати надалі договірні відносини, та просили передати об'єкт оренди", – стверджує адвокат адвокат ТОВ "Абріс-Н", ТОВ "Гіперіон" та ТОВ "Восток Групп".
Однак, як повідомив журналістам адвокат іншої сторони, договір оренди був про інше. За ним їм було забезпечено всі необхідні комунальні послуги, вода, світло та, оскільки в’їзд на базу був один (адже раніше це все було однією компанією), охоронний вʼїзд на територію, і цим контрольно-пропускним пунктом володіли якраз Арташ з чоловіком. Їм пообіцяли територію, яка буде охоронятись. Натомість в договорі чомусь було прописано майно, яким компанія нібито не володіла.
Яке ж підтвердження має компанія Арташ стосовно набуття власності? Його ми, на жаль, не побачили.
Однак далі в справу вступило вже Міністерство юстиції.
Компанія "Гіперіон", одна з компаній Данильчук-Арташ, подає скаргу про скасування реєстрації, апелюючи власне до того самого договору оренди, укладеному з Сіббудінвест, де серед всього знаходилось спірне на даний момент майно. І Мін’юст оголошує скасування рішень про державну реєстрацію.
Однак тут склалась дуже цікава ситуація. Адже згодом свій же наказ про скасування реєстрації Мінʼюст фактично скасував, задовольнивши скаргу Саласіна. Після цього змінюється реєстраційний номерів об’єктів. І тут відбувається найцікавіше.
Державний виконавець відмовився виконувати стягнення майна. І хоча у відповіді на наш запит нам повідомили тільки те, що виконавчий лист передано приватному виконавцю, ось яку відмітку залишив головний державний виконавець на листі: "Повернуто згідно п.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження"".
Як пояснює Ігор Кравченко, адвокат, представник Саласіна М.А. та ТОВ "Одеське підприємство залізничних перевезень", виконавчий лист Малиновського районного суду був переданий на виконання до ДВС.
"З лютого 2024 року по червень цей виконавчий лист перебував там на виконанні. Мною було оскаржено ряд дій Державної виконавчої служби. Позови були задоволені в повному обсязі. Було скасовано ряд постанов державного виконавця і навіть державна виконавча служба зрозуміла, той факт, що це рішення неможливо виконати. Як вже було зазначено, згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно – а цей спір був щодо нерухомості – такого об'єкту з відповідним реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав немає", – зазначає він.
Але наступним у гру вступає приватний виконавець.
Він відкриває виконавче провадження і 19 червня приступає до стягнення майна. На фото, яке потрапило до рук нашої редакції, можна побачити, як він виходить з авто, на якому їздить Марина Арташ.
Крім того, журналісти отримали й відео, де зафіксовано, як заходять приватний виконавець, поліція, КОРД та пані Арташ. Охорона намагається зупинити приватного виконавця, який іде з незрозумілими паперами. Поліція каже охороні: "В сторону" та відсуває охоронців. Допомагає поліціанту в цьому спецпризначенець КОРДу. Зайшовши на територію, виконавець починає... пилити двері. Крім того, було пошкоджене обладнання, з якого вирвали проводи.
"Найбільш дороге – два електродвигуни Сіменс на 37,5 кіловат. Десь від 180 до 300 тисяч гривень кожен двигун. Було видно, що працювали швидко, бо мабуть розуміли, що не зможуть тут надовго залишитись. Били по найбільш болючому, по тому, що складніше за все відремонтувати", – коментує співробітник Олексій Мартинов.
Та найцікавіше, що на відео присутня не тільки поліція, а й спецпідрозділ КОРД.
Це – професіонали, які героїчно беруть участь в обороні України, антитерористичних операціях і виконують надважливі задачі. А тут під час виконання листа про стягнення майна в приватному конфлікті чомусь ходить КОРД. На одному з відео можна побачити, як Данильчук підходить до авто спецпідрозділу і починає з ними говорити.
Тож ми запитали у його дружини, пані Арташ, що відбувається на відео, адже в різних телеграм-каналах з цього зробили ціле шоу, ніби Данильчук давав вказівки спецпідрозділу.
"Він не дає нічого, мій чоловік не дає нічого. КОРД сидів у машині… Мій чоловік привіз їм води", – запевняє Марина.
А приватний виконавець Максим Задорожний, попри фото, на якому він зафіксований в авто Арташ, стверджує, що приїхав... сам.
Примітно, що підприємства, які працюють на цьому виробництві, виготовляють бетон. Саме з цього матеріалу роблять фортифікації для оборони кордону.
"Ми постачаємо бетон для виробництва загороджувальних пірамід, які ще називають зубами дракона. Ми виготовляємо приблизно 500 штук в день. Вони використовуються для будівництва оборонної лінії на кордоні. Також ми постачаємо бетон для виробництва тетраподів, якими укріпляється берегова лінія біля моря", – розповідає директорка директор ТОВ "Транс юг Сервіс" Оксана Тукан.
Тут працює досить багато підприємств, і всі займаються бетоном. А колію вони орендують ТОВ, яке володіє залізницею.
Орендарі скаржаться, що події, які відбулись зі стягненням майна, поліцією та приватним виконавцем, завдали серйозних збитків їхнім підприємствам та зірвали вчасне постачання бетону.
"Орендуємо тут виробничі потужності. І 19 червня зранку ми не змогли приступити до роботи, тому що під прикриттям поліції зайшли невідомі особи, які почали руйнувати двері в операторських, почали зносити обладнання. Наша компанія зазнала збитків, ми вимушені були звернутись до наших конкурентів, які є і партнерами на ринку бетонних виробництв. Купляли у них бетон, щоб закрити ті заявки, які є в нас", – зазначає директорка ТОВ "Сіб бетон" Дарʼя Комліченко.
Натомість коли журналісти запитали у приватного виконавця Задорожного, невже таке руйнування сталось під час виконання виконавчого листа, той повідомив, нібито нічого подібного... не бачив.
І це дивує. Адже судячи з фото, зруйновано було чимало. В цей же час поліція продовжує спостерігати. Тож СтопКору стало цікаво: а як так вийшло, що поліція навіть не перевірила виконавчий лист, не переконалася в тому, що такі обʼєкти справді є і їх будуть стягувати, а просто ломанулись на виклик приватного виконавця та спостерігали за тим, як руйнують речі, які не відносяться до стягнення?
Відтак журналісти вирушили до Головного управління Національної поліції в Одеській області, аби зареєструвати запит.
"Нам поставили печатку, підпис, дали реєстраційний номер. Однак відповіді ми не отримали досі, хоча минув майже місяць. Змістовно пояснити, чому нам не надають відповідь, ніхто не зміг, але це викликає тільки ще більше запитань до поліції. Тож ми надіслали звернення до омбудсмена, поскаржившись на ігнорування в ГУНП", – зазначає Марія Винниченко.
Але як виявилось, ігнорують правоохоронці не лише медійників, а й, наприклад, ймовірно постраждалих у цій історії, майно яких було пошкоджено під час тих подій.
"Обставини мали місце 19 червня, буквально через декілька днів мною вже були подані відповідні заяви про вчинення злочину групою осіб. І по теперішній час, сьогодні в нас вже четверте липня. Жодної реакції з правоохоронних, з боку правоохоронних органів немає. І за моєю інформацією, за вказівкою керівника ГУНП в Одеській області керівництву було заборонено внесення відомостей до ЄРДР з приводу обставин, які мали місце 19 червня 2024 року на підприємстві, на майновому комплексі з виробництва бетону. Мною оскаржується бездіяльність як прокуратури Одеської області, так і ГУНП в Одеській області в судовому порядку", – наголошує Ігор Кравченко.
До чого тут Крим і "рука рф"?
Захоплення, як його називають в медіа, що відбулось в 2018 році, викликало відповідну реакцію правоохоронців. Тоді затримали учасників, відкрили кримінальні провадження. Вітчизняні ЗМІ навіть облетіло фото Данильчука за гратами. А от його дружина Марина, як стверджує консультант з безпеки компанії "Сіббудінвест" Дмитро Урайчик, тоді перебувала у Криму.
Навіщо дружина ексрегіонала, колишнього "смотрящего" за Миколаєвом при Януковичі, як його називають в медіа, могла їздити на окупований півострів? Як виявляється, Марина Арташ володіє будинком у Севастополі. Це підтверджує витяг з українського реєстру нерухомого майна. Однак сама жінка запевняє: їздила продавати нерухомість. А бізнесу у Криму чи то не має, чи то мала до 2019 року.
"Офф-рекордс пані Арташ була дуже схвильована, що на ній світиться будинок в Севастополі. Тож коли ми показали їй витяг з реєстру, жінка сказала: дивитись потрібно ж в російських реєстрах. Продала вона вже під час окупації й податки заплатила в рф. До 2019 року її бізнес також працював, і податки сплачували так само в рф", – зауважує журналістка.
Наразі ми продовжуємо стежити за ситуацією довкола спірного майна в Одесі. Далі буде.
Нагадаємо, торік ще один ексрегіонал та учасник одеського "Антимайдану" Дмитро Волошенков обійняв посаду в Агенції оборонних закупівель Міноборони. Аналітики СтопКору дослідили ще зовсім нещодавню проросійську позицію чинного працівника Міноборони.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому Telegram-каналі та Facebook!
