Гральний бізнес в Україні — надприбутковий: за даними аналітики YouControl, ще у 2023 році оборот онлайн-казино перевищив 55,6 млрд грн. І це лише та частина, яку можна виміряти — без урахування криптовалютних транзакцій, іноземних платіжних систем та дзеркальних сайтів. Проте значна частина навіть цих коштів так і не потрапляє до державної скарбниці. А суспільство країни, яка воює і потребує кожної копійки, спостерігає за дивним парадоксом: правоохоронці звітують про "гучні викриття" й "ліквідацію схем", проте реальні вердикти та суми конфіскацій більше походять на глузування над державою і здоровим глуздом. Як і чому гральні оператори з російським корінням продовжують заробляти десятки мільярдів на вітчизняному ринку, попри зміну вивіски регулятора? Розберемось детально.
Гральний ринок в Україні офіційно легалізували у 2020 році. Але вже у 2022 році парламент надав галузі спрощене оподаткування — 2% від доходу. Як детально показав у дослідженні Forbes Ukraine, "спрощенням" скористалися щонайменше вісім компаній, серед яких одіозна Parimatch. Якщо до "переходу", за даними видання, вони сплачували в середньому 200 000 грн податків на день, то після — лише до 23 000 грн.
Паралельно значна частина гравців ринку роками використовувала схему "міскодингу" — якщо коротко, то платежі онлайн-казино проводились за кодом комп'ютерних ігор, що дозволило їм приховувати реальний оборот.
Питання просте: скільки з цих мільярдів реально потрапило до бюджету української держави, яка веде запеклу боротьбу з потужним зовнішнім ворогом за власне існування? Наша команда аналітиків дослідила найрезонансніші кейси грального ринку та порахувала реальну різницю між задекларованими претензіями та фактичними надходженнями.
Парадокс Parimatch: 15 мільярдів у тіні та "сліпота" системи
Одним із найгучніших кейсів залишається історія підсанкційного гіганта Parimatch. Кейс Parimatch — показовий приклад того, як санкції та кримінальні провадження можуть завершитись у непропорційно м'якому форматі.
У березні 2023 року президент Зеленський підписав указ про санкції проти структур Parimatch — на 50 років. Офіційне обґрунтування: підозри в тому, що компанія продовжувала роботу в Росії та Білорусі після початку повномасштабного вторгнення. На рахунках заблоковано 250 млн грн клієнтських коштів.
До цього, за підрахунками Forbes Ukraine, компанія в рамках схеми міскодингу могла приховувати до 10 млрд грн обороту щомісяця. Загальний податковий борг в рамках розслідування оцінювався у 23 млрд грн.
Однак у серпні 2024 року БЕБ повідомило: підсанкційний букмекер добровільно відшкодував до бюджету 1,07 млрд грн несплачених податків. Різниця між претензіями і "врегулюванням" — більш ніж 22 мільярди гривень.
Але і це ще не все. За даними розслідування СтопКор, Parimatch, попри формальне закриття, зберіг присутність на українському ринку через пов'язані структури. Технічний аналіз вказує на використання спільної платформи з онлайн-казино BuddyBet та PariWin. Вартість збігів — від спільного мобільного застосунку до єдиного оператора, зареєстрованого на Кюрасао, — очевидна.
Тим часом у березні 2025 року, за даними "Української правди", партнер нового керівника наглядової ради Parimatch Костянтин Коломієць відзначав день народження в компанії, де були присутні, зокрема, високопоставлені правоохоронці.
На тлі цього, враховуючи суму нарахованого податкового боргу у 23 млрд, фінал із відшкодуванням одного мільярда виглядає радше як перемога для самого Parimatch, аніж успіх держави. Чому правоохоронна система демонструє безсилля (або дивну вибірковість) у питанні стягнення коштів з підсанкційної структури — питання, яке стає дедалі гострішим.
"Перестановка доданків": чому зміна вивіски регулятора не спинила втрату мільярдів?
Після того, як Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей України (КРАІЛ) дискредитувала себе, як корумпована структура, що надає ліцензії операторам, пов'язаним з росією, ліквідація Комісії та запуск нової структури подавалися як радикальний крок для очищення ринку.
Державне агентство "ПлейСіті" (PlayCity) офіційно створили 21 березня 2025 року під координацією Мінцифри, а головним завданням задекларували боротьбу з тіньовим ринком казино, цифровізацію ліцензування та усунення корупції.Зміна вивіски супроводжувалася гучними обіцянками — та чи змінилась реальна картина?
Формально певний прогрес є. З серпня 2025 року в PlayCity запрацювала система трекінгу нелегальних сайтів, яка автоматично відстежує підозрілі платформи та їхні дзеркала — за кілька місяців роботи заблокували понад 1180 нелегальних онлайн-казино.Для розробки повноцінної державної системи онлайн-моніторингу ПлейСіті провело тендер, який виграла компанія Kitsoft — творці "Дії" та "Київ Цифровий".
Однак навіть ці кроки наштовхуються на системні обмеження: рішення про блокування ухвалює не сам регулятор, а Нацкомісія з регулювання електронних комунікацій, яка потім надсилає його провайдерам. Весь процес займає до 9 днів, а провайдери зобов'язані закрити доступ лише протягом трьох діб після отримання розпорядження.За цей час нелегальні оператори встигають підняти нові дзеркала.
Головна ж проблема — навіть не у технічній недосконалості інструментів, а в масштабах "тіні", яку ці інструменти просто не можуть перекрити. Три незалежні дослідження, проведені компаніями Kantar, Gradus і Factum у серпні–вересні 2025 року, зафіксували: нелегальний сегмент становить від 39% до 53% усього грального ринку України. У грошовому вимірі — при легальному обороті близько 59,6 млрд грн — нелегальний ринок сягає від 37,7 до 66,5 млрд грн на рік.
Тобто держава щороку "не бачить" суму, співставну з цілим легальним ринком. За оцінками СБУ, наданими парламентській слідчій комісії, справжній обсяг грального ринку сягає до 180 млрд грн на рік, і лише близько 1% від цієї суми потрапляє до державного бюджету.
Окремо варто поглянути на цифри, якими так охоче звітують чиновники. За 2024 рік гральний бізнес сплатив 17,1 млрд грн податків — і це справді зростання порівняно з попередніми роками. Але варто порівняти: якщо легальна виручка галузі за 2024 рік становила 59,6 млрд грн, то 17 млрд грн податків — це менше 30% від офіційного обороту лише легального сегменту. А якщо накласти на це реальний масштаб ринку з нелегальним сектором, то реальний рівень оподаткування галузі виглядає значно скромніше, ніж у пресрелізах.
Критичною залишається і проблема операторів із "російським слідом". За оцінками Асоціації українських операторів грального бізнесу (АУОГБ), 90% усіх нелегальних сайтів азартних ігор мають коріння або афіліації в росії.Фактично тіньовий ринок — це не просто недоотримані бюджетні мільярди; це й канал, через який кошти українців ідуть до структур, пов'язаних із країною-агресором.
Заступниця міністра цифрової трансформації Наталя Денікєєва визнає: "Потенціал галузі значно більший" за поточні надходження, а надмірне регулювання легального сегменту лише стимулює міграцію гравців у тінь — і тоді "втрачають усі: держава — податки, гравці — захист".
Це чесне визнання проблеми. Але без відповіді на головне питання — чому після п'яти років "легалізації", двох регуляторів і десятків гучних кейсів половина ринку досі перебуває поза контролем держави — будь-яка реформа ризикує залишитися черговою "перестановкою доданків".
Інститут угод: лазівка для обраних?
Чому ж правосуддя в азартній сфері таке "лагідне"? Відповідь часто криється у використанні статті 469 КПК України — угод про визнання винуватості. В теорії цей механізм має пришвидшувати процес і гарантувати відшкодування збитків. На практиці ж ми бачимо небезпечний дисбаланс.
Логіка системи порушується тоді, коли між трьома елементами (суб'єктом злочину, масштабом збитків і розміром покарання) немає відповідності. Коли збитки — 88 млн грн, а бюджет отримує 800 тисяч — це не "ефективний механізм", це вже інституційна дисфункція.
Здавалося б, до чого тут одіозні топкорупціонери?
Так, гральний ринок — лише частина ширшої проблеми. У великих антикорупційних провадженнях картина не менш виразна. Наприклад, коли справа про хабар у 6 млн доларів закінчилась штрафом усього 68 млн грн, тобто у чотири рази меншою за суму самого хабаря.
Ще один промовистий приклад — справа про розкрадання 88 млн грн, коли зрештою до бюджету було перераховано 805 200 грн застави. Держава отримала менше одного відсотка.
Цікаві кейси, чи не так? Ми поки не називаємо конкретних прізвищ, але обов'язково розкриємо їх у наступних публікаціях, адже наше розслідування — триває.
Окремої згадки заслуговує і публічна складова: частина правоохоронних органів системно отримує підтримку від блогерів та лідерів думок, формуючи у суспільстві враження безперервних перемог у боротьбі з корупцією. Пости у соціальних мережах — про обшуки, арешти, рекордні конфіскації — розлітаються миттєво. Фінальні вироки та реальні надходження до бюджету — якщо й з'являються — на жаль, не здобувають і десятої частки цієї уваги.
Бюджет як лакмус
Схоже, ми спостерігаємо системну проблему, де інститут угод про визнання винуватості де-факто перетворюється на інструмент легалізації "відкупних".
На думку експертів, для виправлення ситуації необхідні:
- Прозорий аудит усіх закритих або "завислих" проваджень щодо грального бізнесу.
- Перегляд практики угод у справах з багатомільйонними збитками, де компенсація не покриває навіть 10% шкоди.
- Реальна конфіскація, а не просто тимчасові арешти рахунків, які згодом "тихо" знімаються.
Країна не може дозволити собі розкіш годувати тіньових баронів азарту, поки волонтери збирають на дрони по гривні. Якщо мільярди існують у звітах БЕБ та ДБР, вони мають існувати і в бюджеті України. Все інше — це "гра в імітацію", де у програші залишається український народ.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин у наших Telegram-каналі та Facebook!
Допоможи зламати корупційні схеми – надішли сигнал у чат-бот.