Проректорка Київського національного університету культури і мистецтв (КНУКіМ) Інна Костиря протягом останніх років значну частину часу проводила поза межами України. За інформацією журналістів "Стоп Корупції ТБ", сумарно з початку повномасштабного вторгнення вона перебувала за кордоном 3 роки 9 місяців. При цьому, як з'ясувало видання, усі ці роки вона офіційно залишалася у трудових відносинах з університетом — обіймала посаду, за яку, вочевидь, нараховувалася заробітна плата.
Детальніше – у сюжеті Галини Капустинської для "Стоп Корупції ТБ"
Питання, яке напрошується саме собою: як можна виконувати посадові обов'язки в українському виші, перебуваючи практично чотири роки за кордоном? Відповідь на нього журналісти спробували отримати безпосередньо в КНУКіМ — і зіткнулися з поєднанням формальної відкритості на словах та зволіканням на практиці.
Що сказав університет "наживо"
Редакція звернулася по офіційний коментар безпосередньо до КНУКіМ. На території закладу журналістів зустрів представник університету, який запевнив, що приховувати нічого не збирається і готовий відповісти на всі запитання.
За його словами, станом на момент розмови Костиря вже офіційно не працює в університеті: "Пані Інна наразі не працює в університеті. У неї закінчився 19 серпня наказ, по якому вона була призначена, і далі вона не продовжувала свої правовідносини з університетом".
На пряме запитання, чи перебувала Костиря взагалі на території України, поки формально обіймала посаду, представник закладу дав ухильну відповідь: "Важко сказати, де вона була — чи в Україні, чи поза межами України... Якщо вона здійснює цю діяльність, це не факт, що вона має бути в університеті... Консультування вона могла робити онлайн".
Простими словами: посада існувала, наказ був виданий, зарплата, вочевидь, теж нараховувалася, а от де фізично перебувала завідувачка кафедри — університет офіційно уточнити не зміг чи не захотів.
Офіційний запит: питали про зарплату й відпустки – отримали прохання почекати
Щоб перевірити слова представника закладу цифрами, а не припущеннями, редакція направила до КНУКіМ офіційний письмовий запит на публічну інформацію. У ньому журналісти запитували конкретні речі: чи виконувала Костиря свої посадові та педагогічні обов'язки у 2023–2026 роках, де вона фактично працювала, яке навантаження мала, які виплати отримувала і чи оформлялися їй відпустки за час перебування за кордоном.
11 вересня 2026 року на запит надійшла відповідь — утім, не по суті. У ній ідеться, що "у зв'язку з необхідністю збору та обробки запитуваної інформації, розгляд цього запиту потребує подовження строку його опрацювання у порядку, передбаченому частиною 4 статті 20 Закону України 'Про доступ до публічної інформації'".
Формально університет діє в межах закону: подовжити строк розгляду запиту дозволяється, якщо потрібно опрацювати великий обсяг інформації. Але виникає закономірне питання: скільки часу насправді потрібно, щоб підняти дані про зарплату й відпустки однієї конкретної співробітниці за кілька років? Адже саме ці документи: накази про відпустки, табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування виплат — здатні дати остаточну й однозначну відповідь на питання, яке усні пояснення представника закладу лише заплутали.
Варто нагадати: той-таки представник університету під час особистої розмови запевняв журналістів, що приховувати нічого і всі документи буде надано вчасно. На практиці ж "вчасно" обернулося максимально можливим за законом строком очікування. Редакція продовжує чекати на змістовну відповідь і оприлюднить її, щойно отримає — саме цифри з офіційних документів мають підтвердити або спростувати версію про формальне перебування на посаді.
Чому це не просто етичне, а, можливо, правове питання
Ситуація, коли посадова особа отримує заробітну плату за роботу, яку фактично не виконувала — або виконувала дистанційно й у мінімальному обсязі, перебуваючи за тисячі кілометрів від робочого місця, — не є суто етичним питанням. Якщо факти безпідставного нарахування заробітної плати за час фактичної відсутності на робочому місці підтвердяться, дії посадовців університету та самої викладачки потенційно можуть підпадати під кваліфікацію за частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах).
Ключове слово тут — "підтвердяться". А підтвердити чи спростувати ці факти можуть лише документи, які КНУКіМ поки що надавати не поспішає. Університет отримав додатковий час на опрацювання запиту, і саме цей час, вочевидь, покаже, чи готовий заклад дати відповідь по суті, чи обмежиться формальними відписками, як це вже сталося раніше з питанням про фактичне місцеперебування проректорки.
Редакція продовжує стежити за справою й обов'язково повідомить, яку відповідь зрештою надасть університет — і чи збігатимуться цифри в офіційних документах з тим, що встигли розповісти журналістам у неформальній розмові на території закладу.
Читати також: каблучка за 700 тисяч євро й дисертація зі 190 "запозичених" сторінок: статки та кар'єра проректорки Костирі.
Приєднуйся до нашої армії антикорупціонерів! Підписуйся на нас у Telegram, WhatsApp, Facebook, Youtube, Twitter, Instagram і TikTok!