Український фармацевтичний ринок досі живе без чіткої державної політики. Вже понад 30 років незалежності, а закону про фармацевтичну діяльність так і не ухвалено. Це створює хаос, у якому контролю якості практично не існує. В інтерв’ю Ігорю Хмурому для СтопКору Олег Клімов, голова правління ГО "ВФП", член Ради FIP та Американської асоціації фармацевтів, наголосив: лише 1,5–2% лікарських засобів, що потрапляють на український ринок, реально проходять якісний аналіз. Для порівняння, у країнах Євросоюзу цей показник сягає 90%.
"Сьогодні Україна експортує лікарські засоби більш як у 80 країн світу", — зазначає Олег Клімов.
При цьому виробник ліків в Україні фактично не зобов'язаний пояснювати, як формується кінцева ціна на препарат. У державах із розвиненим фармсектором саме держава задає межі. Натомість в Україні реформи ініціюють самі виробники — й це викликає серйозні питання.
Відсутність національної політики медикаментозного забезпечення ускладнює не лише доступ до якісних препаратів, але й створює нерівні умови для аптек та дистриб’юторів. Програма "Доступні ліки", яку координує Національна служба здоров’я, була задумана як модель страхування, однак у реальності не має під собою належного економічного фундаменту.
Успіх фармацевтичного виробництва та міфи про аптеки
Попри хаос у сфері регулювання, українська фармацевтична галузь за ці десятиліття зробила значний крок уперед. Зі стовідсоткової державної власності виробництво перетворилось на сучасну й потужну промисловість. Багато компаній отримали визнання від світових фармацевтичних брендів і мають сертифікацію Всесвітньої організації охорони здоров'я.
"Сьогодні всі виробники українські — це надзвичайно сучасні, надзвичайно потужні фармацевтичні підприємства", — підкреслює Клімов.
Проте ситуація на ринку викривлена. У мережевих аптеках вартість ліків суттєво нижча, ніж у невеликих сільських аптеках. Це часто подають як ознаку монополізації, хоча Клімов стверджує протилежне. За його словами, певна концентрація в межах ринку — не обов’язково негативне явище.
"Це не монополізація. Концентрація в розумних розмірах вона завжди позитивна", — наголошує він.
За словами експерта, не зафіксовано жодного рішення суду чи антимонопольного органу, яке б підтверджувало наявність монополії серед провідних світових дистриб’юторів. Проблема полягає не в кількості аптек чи наявності імпортних брендів на полицях, а в економічній нерівності. За словами Клімова, більшість аптек має ті самі препарати, питання лише в тому, чи пацієнт може собі їх дозволити.
Реформи навпаки: як ініціативи МОЗ можуть знищити аптечну мережу
Нинішня хвиля реформ у фармацевтичному секторі супроводжується гучними заявами про необхідність зниження цін на ліки. Проте, як зазначає Олег Клімов, держава фактично відсутня в процесі реалізації цих змін. Головні рішення просувають не урядові структури, а представники самого фармбізнесу, які лобіюють свої інтереси.
На його думку, реформа під виглядом упорядкування цін насправді перекладає відповідальність на аптеки, при цьому залишаючи недоторканною непрозору цінову політику виробників. Левова частка вартості ліків формується саме на рівні заводів, але ця інформація закрита навіть для державних інституцій.
"Рентабельність аптеки можна перевірити за 15 хвилин, дистриб’ютора — за 7, а от виробника — ніхто не скаже", — пояснює Клімов.
Замість прозорого контролю й політичного рішення на рівні Кабміну ми бачимо кулуарні наради без офіційного статусу. Вперше за тривалий час питанням глибоко зацікавилась Ірина Верещук, заступниця керівника Офісу Президента. Саме її втручання допомогло вивести обговорення на публічний рівень.
Проте ключова загроза — це реферування безрецептурних препаратів, яке в теорії має знизити ціни, але на практиці веде до їх зростання в 2–2,5 рази. В ЄС така практика застосовується лише до препаратів, що покриваються страховими програмами.
"В результаті цього ціни на ліки зростуть на 90, на 120 на 130 відсотків", — попереджає експерт.
Малий бізнес під ударом: хто насправді ініціює зміни у фармсекторі
На відміну від європейської моделі, де ініціатором реформ виступає держава, в Україні фармацевтичні зміни просувають окремі гравці ринку. Як зазначає Клімов, це не просто реформи — це методичне лобіювання інтересів великих учасників, яке може мати руйнівні наслідки.
"Через пару років згадаєте мої слова... Буде знищено, практично знищена, повністю знищена аптека, маленька сільська", — застерігає він.
Найбільший ризик — це ліквідація другого і третього ешелонів українських виробників, а також дрібних аптек у сільській місцевості. Якщо реформи залишаться у нинішньому вигляді, виживуть лише великі гравці з доступом до ресурсів і зв’язків.
Невизначеність і відсутність чітких нормативів тільки поглиблюють хаос. Наприклад, в Україні немає офіційного документа, який би регламентував кількість аптек на душу населення. Тоді як у Польщі чи Німеччині ці норми чітко прописані: в селі — 1200 людей на аптеку, у місті — 3200–5400.
"Скажіть, будь ласка, яким документом в Україні визначено кількість аптек на душу населення?" — риторично запитує Клімов.
В умовах відсутності регулювання ринок сам встановлює баланс, але це не завжди на користь пацієнта. У сільській місцевості ті самі ліки можуть коштувати на 40% дорожче, і в цьому винні не аптеки, а сам механізм, який не враховує реалій доступності.
Маркетинг у фармації: як працюють непублічні стимули
Серед факторів, які істотно впливають на доступність ліків і конкуренцію, Олег Клімов виділяє маркетинг. Здавалося б, лікарські засоби — це соціальний товар, а не комерційний продукт, однак на практиці виробники активно змагаються за місце на аптечних полицях за допомогою фінансових стимулів.
Цей маркетинг — одна з небагатьох можливостей для малих і середніх виробників залишатися на ринку. Але в разі повної заборони таких методів більшість з них просто не витримає конкуренції з великими компаніями.
"Якщо маркетинг реально буде заборонений, то оці всі маленькі ляжуть протягом року", — попереджає Клімов.
Таким чином, замість прозорої боротьби за якість аптеки й пацієнти стають заручниками фінансових домовленостей, які, з одного боку, допомагають виживати дрібним виробникам, а з іншого — ставлять під сумнів об’єктивність вибору ліків.
Під прикриттям "боротьби з маркетингом" реформи можуть бути використані для усунення слабших гравців з ринку.
Новий орган контролю: централізація, яка підвищить ціни
Одним із найбільш суперечливих пунктів реформи є створення нового органу контролю, який, за словами Клімова, об’єднає всі повноваження під одним дахом. Це загрожує виникненням надмірно централізованої, непрозорої структури з високим рівнем корупційних ризиків.
"Хочуть злити держслужбу в один надкорумпований орган, де буде одна людина приймати рішення, які ліки будуть на ринку", — заявляє Клімов.
Найгірше те, що утримання цього органу фінансуватиметься не з держбюджету, а за рахунок самих учасників фармринку. Тобто всі витрати перекладуть на виробників, дистриб’юторів та аптеки. І, зрештою, на самих пацієнтів.
"У результаті ці ціни впадуть на пацієнта, і пацієнт знову буде казати — і правильно казати — що ціни на ліки зросли", — пояснює експерт.
Таким чином, реформа, яка мала б знижувати ціни та робити систему ефективнішою, може призвести до прямо протилежного ефекту — підвищення вартості ліків і втрати довіри до державних інституцій.
Європейський курс, реалії України та прогнози для пацієнтів
Попри заявлену орієнтацію на європейські стандарти, методи реалізації фармацевтичної реформи в Україні лише поглиблюють розрив між деклараціями та практикою. За словами Олега Клімова, замість впровадження систем, які справді діють у ЄС, в Україні формуються моделі, вигідні лише окремим гравцям ринку.
Станом на зараз ні інфляція, ні валютні коливання, ні зростання вартості енергоносіїв не дозволяють розраховувати на зниження цін на медикаменти. Без системного підходу з боку держави жодна ініціатива не буде ефективною.
Найбільша небезпека — у хибній діагностиці самої проблеми, коли замість усунення системних недоліків реформи спрямовані на посилення контролю й централізації, які обернуться новими витратами для пацієнта.
Фінальний висновок Клімова звучить песимістично: з поточним підходом немає підстав вірити в позитивні зміни. Але він наголошує, що лише спільна відповідальність держави, бізнесу й фармацевтичної спільноти може змінити ситуацію.
"Ми все зробимо для того, щоб ліки були безпечні, ефективні, якісні. Але досягти цієї мети ми можемо тільки всі разом", — підсумовує фармацевт.
Нагадаємо, фарма-реформа чи фарма-імітація? Хто насправді виграв від зниження цін на ліки в Україні.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!