Бєлгородська область рф поступово перетворюється на "зону відчуження". Встановлення КПП, фільтрація, евакуація жінок і дітей, закриття дитсадків: в російське прикордоння "раптово" прийшла війна. Що ж сталося? І як це корелює з розпочатим навесні наступом ворога на Харківщині? Адже травневу кампанію на цьому напрямку в Кремлі пояснювали наміром створити "санітарну зону" під Харковом.
Якщо чесно, мене мало турбує те, що відбувається з мирним населенням так званої росії. Умовно мирним. Бо для мене всі росіяни – співучасники військової агресії путіна, оскільки толерують цю владу і дозволяють їй так себе поводити. А от щодо причин того, що відбувається на Бєлгородщині, ситуацію можна розглядати з двох сторін.
З одного боку, поява такої "зони відчуження" з російської сторони кордону пригальмовує можливі атаки окупантів на Харківському напрямку, якщо вони матимуть подібні плани.
Це – своєрідна консервація ймовірного наступу ворога. І з цього боку таку ситуацію можна розглядати як певну перемогу Сил оборони України.
Адже путін та його зграя неодноразово заявляли про наміри захопити всю Харківщину. Або принаймні розширити свою зону військового впливу.
Якщо згадати хронологію подій, то ще в березні 2024 року володимир путін заявив, що для захисту від обстрілів російських прикордонних територій необхідно створити "санітарну зону" на територіях, які сьогодні контролює українська влада. У травні російські війська розпочали новий наступ у Харківській області, а за тиждень путін заявив, що він пов'язаний саме зі створенням "санітарної зони".
Ще за шість днів В'ячеслав Гладков оголосив про обмеження в'їзду до 14 сіл Бєлгородської області, де оперативна ситуація складається "вкрай складно". До списку потрапили села Шебекинського та Грайворонського міських округів, а також Бєлгородського району (він оточує російський обласний центр).
Наступного дня Дмитро Пєсков заявив, що закриття в'їзду до населених пунктів Бєлгородської області начебто "не означає провалу операції зі створення санітарної зони у Харківській області".
Однак насправді те, що відбувається на Бєлгородщині, свідчить: на цьому напрямку росіяни не мають можливості наступати.
Навпаки, вони консервують кордон і роблять буферну зону зі свого боку кордону.
Чому це відбувається? Ми бачимо, що Україна останнім часом підсилила свої можливості у розрізі БПЛА, дронів, які летять на значну як тактичну, так і стратегічну дистанцію. Відповідно, Бєлгородська область справді дуже потерпає від бойових дій. І ці дії тривають вже не лише на території України, а й безпосередньо на території держави-агресорки. Тим самим наші Збройні сили роблять все, щоб нівелювати наступальний потенціал ворога.
Наші захисники працюють. Удари реактивної та ствольної артилерії завдаються по військових та інфраструктурних обʼєктах у Бєлгородській області. Все більше зʼявляється відео з FPV-дронів з ураженням цілей у прикордонні. Командувач Силами безпілотних систем заявив, що за останні пів року закуповується дронів ушестеро більше, аніж за весь минулий рік. Тобто ударів буде все більше і більше.
Тим часом, за минулий рік росіяни скинули на Бєлгородщину 38 своїх же авіабомб. Це, звісно, ніщо у порівнянні з Харківщиною, але вже й Бєлгород звикає до своєї "СВО". Можливо, люди побачать обличчя "руского міра".
З іншого боку, наявність такого буферу унеможливлює проведення наступальних дій і з української сторони.
Але ж ми й не збираємось захоплювати росію, таких намірів Україна не має.
Тому для мене створення такої "санітарної зони" – гарна ознака. Це означає, що ніякого "великого наступу" на Харків, принаймні у найближчій перспективі, росіяни не планують і реалізувати не зможуть.
Але є і ще один важливий момент: масовані обстріли Харкова.
Ми не можемо виключати, що ця буферна зона, на жаль, може стати територією для розгортання ворожих сил. Адже смуга у 15-20 км – це вже та зона, яка дозволяє розгорнути такий військовий організм як бригада. Це декілька тисяч (максимум – до 5 тис.) солдатів, офіцерського складу і допоміжного персоналу.
Отже, окупанти можуть використовувати цю територію для накопичення ресурсу і як плацдарм. І ми не можемо відкидати цей варіант з прогнозування.
І ще одне важливе запитання: чи може з'явитись така ж "сіра зона" в інших точках на російсько-українському кордоні?
Спробуймо проаналізувати можливий майбутній хід подій. Припустимо, що навіть буде підписано так зване "перемир'я". Або в будь-який інший спосіб тимчасово припиняється вогонь. Але ж, разом з тим, конфлікт все одно не буде вичерпано.
На жаль, росія нікуди не подінеться. Вона залишиться нашим ворожим сусідом. Тому, найімовірніше, обопільною ініціативою стане створення такої зони, яка б не давала можливості жодній зі сторін в оперативному режимі розгортати свої наступальні дії.
Наша прикордонна смуга сягає понад тисячу кілометрів. І я не бачу іншого варіанту, окрім як повністю перевести її в режим буферної зони.
За матеріалами прямого етеру на телеканалі "Київ 24"
Нагадаємо, днями американський генерал Веслі Кларк, екскомандувач американським євроатлантичним контингентом на Європейському континенті, в інтерв'ю на телеканалі "Еспресо" заявив, що ті, хто уважно стежить за перебігом війни, захоплюються гнучкістю і швидкою реакцією на вторгнення в районі Харкова, яку продемонструвало військово-політичне керівництво України.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому Telegram-каналі та Facebook!