Поруч із війною реальною – війни економічні: поки українські військові героїчно боронять націю на передовій, у тилу тривають битви за державні мільярди. Аби цивілізувати бізнес-конкуренцію та забезпечити армію новими вітчизняними бронежилетами, очолюване Арсеном Жумаділовим держпідприємство "Державний оператор тилу" отримало безпрецедентні повноваження від Міноборони і рекордні бюджети. Однак за підсумками року такого "господарювання" ЗСУ недоотримали понад 100 тисяч комплектів критично необхідного спорядження.
Журналіст-розслідувач Ігор Хмурий не один місяць ретельно досліджував ситуацію на вітчизняному ринку бронежилетів, аналізуючи в деталях кожну закупівлю, а команда СтопКору провела унікальний журналістський експеримент, порівнявши вироби різних постачальників у лабораторних умовах. Результати цієї кропіткої роботи – у новому спецпроєкті.
У 2024 році Державний оператор тилу (ДОТ) отримав контроль над забезпеченням тилових закупівель, зокрема постачанням бронежилетів для Збройних Сил України. На державному рівні лунали сподівання, що централізований механізм прискорить процеси та забезпечить армію необхідним спорядженням без затримок. Але чи так сталося, як гадалося?
До 2022 року виробництво бронежилетів в Україні було обмеженим – лише кілька підприємств, таких як "ТЕМП-3000", ХЗЗІЗ та "Українська броня", мали досвід роботи з державними замовленнями. Після початку повномасштабної війни попит на захисне спорядження стрімко зріс, що сприяло появі нових компаній і зростанню конкуренції.
У 2023 році Міністерство оборони переглянуло вимоги до бронежилетів, стандартизувавши їхню якість та рівень захисту. Це рішення мало усунути суперечки щодо відповідності продукції, які часто використовувалися як аргументи в боротьбі за контракти.
Однак у 2024 році, після передачі закупівель під управління ДОТ, ринок опинився в складному становищі. Як з’ясував Ігор Хмурий, ще у першій половині року багато тендерів зірвалися, а контракти укладалися із затримками.
Чому тендери не відбулися?
Перший великий тендер ДОТ на 80 тисяч бронежилетів, оголошений у січні 2024 року, мав вирішити питання постачання армії. Проте участь у ньому взяла лише компанія "Темп-3000", запропонувавши ціну 26 700 грн за комплект. Інші виробники або не змогли конкурувати, або відмовилися від участі через стартову вартість, встановлену Міністерством оборони.
Лютневий тендер на 30 тисяч бронежилетів також провалився – ДОТ не зміг залучити достатню кількість виробників, хоча українські підприємства вже мали необхідні потужності для виконання замовлення.
Очільник ДОТ Арсен Жумаділов ще у 2023 році заявляв, що централізація закупівель сприятиме зниженню цін і створенню конкурентного середовища. Проте на практиці конкуренція виявилася обмеженою, а виробники відмовлялися брати участь у тендерах через невигідні умови.
Прямі контракти та ціни
Після кількох невдалих тендерів у травні ДОТ почав укладати угоди напряму. Як з’ясували журналісти, три компанії – "УКРТАК.ЮА", ХЗЗІЗ та "Ак-Інвестпром" – отримали контракти без конкурсу.
Зокрема, "УКРТАК.ЮА" отримала замовлення на 11 840 бронежилетів за 30 780 грн за комплект, хоча раніше пропонувала виготовити аналогічну продукцію дешевше в межах тендерної процедури. Для порівняння, "ТЕМП-3000" у цей період реалізовував аналогічні комплекти за 26 700 грн.
Пізніше стало відомо, що "Ак-Інвестпром" не мав власного виробництва бронежилетів і лише намагався перепродати продукцію. А в жовтні 2024 року на кордоні затримали партію турецьких бронежилетів, які ввозилися за замовленням "УКРТАК.ЮА" із порушенням митних процедур. Через це Бюро економічної безпеки відкрило кримінальне провадження за статтею "контрабанда".
ДОТ пояснював укладення прямих угод необхідністю швидкого постачання – усі три контракти мали бути виконані до кінця липня. Однак жодна компанія не вклалася у встановлені терміни. У результаті лише ХЗЗІЗ зміг поставити 20 тисяч бронежилетів, але із суттєвими затримками. Інші контракти скасували, хоча у випадку з "УКРТАК.ЮА" ДОТ чомусь погодився чекати до кінця року.
До грудня 2024 року план закупівель не було виконано наполовину. Наприкінці року ДОТ оголосив тендери на понад 2 мільярди гривень, допустивши до участі маловідому компанію "Фортеця захисту", яка мала статутний капітал у 500 грн та лише недавно змінила основний вид діяльності. Попри сумнівний бекграунд, компанії віддали три контракти на 74 тисячі бронежилетів.
Однак у січні 2025 року всі грудневі тендери скасували, включно з іншими угодами. Розслідувач припускає: це було зроблено для того, щоб перенести невикористаний бюджет на наступний рік і уникнути відповідальності за провал закупівель.
Аби порівняти якість виробів, які пропонують ключові постачальники, СтопКор наважився на власний експеримент.
Команда журналістів звернулась до трьох найбільших гравців ринку із проханням надати або продати зразки їхніх бронежилетів для армії. Проте відгукнувся лише "ТЕМП-3000". Водночас, інші фаворити промовчали, хоча їхні онлайн-магазини весь цей час спокійно продавали бронежилети у приватному порядку. Тож ще один екземпляр розслідувачі придбали на сайті УКРТАКу. А третій – на сайті "Рарог", який продає товар ХЗІЗу. Усі зразки позиціонуються як шостий клас для військових.
"Водночас нам треба було вибрати лабораторію, яка випробовує броню для тендерів. Акредитації від МОУ мали три: МВС, університету оборони та приватна. Приватну ми одразу відкинули, щоб зменшити хейт у коментарях. В лабораторії ж МВС відповіли, що не можуть через реорганізацію. Тому врятували нас самі військові – з лабораторії при Національному університеті оборони. Щоправда, сам процес попросили не фільмувати, бо й так занадто пішли назустріч цивільним", – коментує Ігор Хмурий.
Результатом дослідження став офіційний протокол відстрілу за новими стандартами Міноборони: всі три бронежилети однаково витримали випробування.
Наслідки для армії
За підрахунками Хмурого, які базуються на даних КСЛ та відкритій інформації, у 2024 році українські захисники недоотримали 116 861 бронежилет. Основну частину – 91 860 комплектів – поставила компанія "Темп-3000". Інші виробники значно відстали: ХЗІЗ виконав лише один контракт на 20 тисяч бронежилетів, а "УКРТАК.ЮА" – 5 тисяч.
Порівнюючи ці цифри із заявленою потребою ЗСУ у 222 700 бронежилетів, можна зробити невтішний висновок: дефіцит сягнув приблизно половини необхідного обсягу.
Станом на початок 2025 року, за даними розслідувачів, армія потребувала ще 144 тисячі бронежилетів. Фінансування на закупівлі було, але його використання виявилося неефективним. За оцінками аналітиків СтопКору, ДОТ так і не освоїв понад 3 мільярди гривень, які могли б піти на забезпечення військових.
Попри такі результати, "по шапці" з відповідальних осіб ніхто не отримав. Навпаки, повноваження Арсена Жумаділова як очільника ДОТ лише зросли, і тепер він відповідає не лише за тилові закупівлі, а й за постачання зброї. У своїй заяві сам Жумаділов зазначив, що протягом року команда під його керівництвом нібито працювала над створенням ефективної системи закупівель.
Втім, експерти ринку налаштовані скептично – вони вказують на кризу у сфері постачання бронежилетів, ризик повернення до непрозорих схем і недостатню підтримку українських виробників.
Якщо б закупівлі були організовані ефективніше, вважають фахівці, ДОТ міг би щомісяця забезпечувати постачання 18 500 бронежилетів. Для порівняння: у розпал бойових дій у 2022 році українські виробники виготовляли 5 тисяч комплектів щомісяця, а до 2024 року суттєво наростили виробничі можливості.
Нагадаємо, днями бізнесвумен Аліна Мітрохіна розкритикувала умови перебування в елітному готелі в Буковелі. Примітно, що Аліна є дружиною відомого бізнесмена Олега Мітрохіна, чия компанія ТОВ "МІК" за час війни продала Міноборони амуніцію на майже мільярд гривень. Проте у мережі спалахнув скандал довкола цих постачань через неналежну якість товарів.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших телеграм-каналі та Facebook!
