Директор школи, який у розпал блекаутів підписав угоду на постачання електроенергії, щоб діти могли вчитися зі світлом, сьогодні може отримати вирок. Не через хабар. Не через розтрату. А через те, що ціна в договорі зросла більш ніж на 10% від початкової — в умовах війни, на волатильному європейському ринку, де ціни змінюються щогодини. Розслідування Галини Капустинської для СтопКору — про те, як одна постанова Верховного Суду перетворила тисячі законних угод на підставу для кримінальних справ.
Уявіть: вас саджають у в'язницю за те, що п'ять років тому ви перейшли дорогу на зелене світло. Підстава — суд щойно вирішив, що той зелений був "недостатньо зеленим". Саме такий вигляд має те, що наразі відбувається в українській системі енергетичних закупівель.
2025 року Велика палата Верховного Суду ухвалила постанову, яка фактично анулювала тисячі додаткових угод на постачання електроенергії, укладених упродовж останніх п'яти років. Документи, що раніше вважалися цілком законними, суд оголосив "нікчемними". Слідом за цим рішенням по всій країні розпочалося масове судове переслідування — і під удар потрапили не олігархи та не власники офшорів, а директори шкіл, головні лікарі та постачальники електроенергії.
"Правовий нігілізм призводить до того, що ми матимемо справи, де люди без вини будуть визнані винуватими", — заявив Роман Жук, директор ТОВ "Газенерго Трейд".
Схема, за якою працює це переслідування, вражає своєю простотою. Прокуратура бере договір, укладений у 2020 році, фіксує підвищення ціни на 5% — яке на той момент було абсолютно законним — і кваліфікує це як "збитки державі". Далі — позов до суду. Відповідачем може стати директор звичайної школи.
"Судді, розглядаючи позови, зовсім не досліджують обставини окремих договорів. Вони підходять шаблонно", — пояснює Олександр Кудим, директор ТОВ "Євро Трейд Енерджі".
Журналісти дослідили, як одне судове рішення перетворило тисячі законних угод на підставу для кримінальних справ, а компанії, що забезпечували світло в школах і лікарнях, — на потенційних банкрутів.
Медійний фон і системна колізія
Поки у стінах Верховної Ради засідала тимчасова слідча комісія з питань корупції на державних енергетичних підприємствах — депутати розбирали так званий "міндічгейт", ситуацію на ринку електроенергії та імпорт із країн ЄС — українські медіа заповнювали дедалі тривожніші заголовки.
"Розтрата 2 млн грн під час закупівлі електроенергії: ексчиновнику оголосили підозру".
"Неправомірне підвищення цін на електричну енергію: рік виправних робіт для начальника водоканалу".
"Закупівля електроенергії за завищеними цінами: справу щодо двох посадовців з Черкащини передали до суду".
Під слідство потрапляють підприємці, чиновники, головні лікарі, директори шкіл і водоканалів. Усіх їх об'єднує одне звинувачення — службова недбалість під час закупівлі електроенергії.
Що насправді стоїть за цими гучними справами — і який зв'язок між ними та рішенням Великої палати Верховного Суду? Саме це питання стало відправною точкою для розслідування журналістів СтопКору.
Щоб зрозуміти масштаб цієї колізії, слід спочатку розібратися в головному: чому рішення Верховного Суду загрожує роботі лікарень і дитячих садочків — але чомусь не зачіпає органи прокуратури? І чому навіть бездоганно оформлені закупівлі сьогодні можуть стати підставою для кримінального переслідування?
Енергетичний контекст і юридичний парадокс
З кінця 2022 року українська енергосистема функціонує в умовах подвійного тиску. З одного боку — масовані російські удари по енергетичній інфраструктурі, що руйнують мережі та скорочують виробництво. З іншого — нестабільний європейський ринок імпорту, де ціна електроенергії змінюється щогодини.
"Тут є дві інші проблеми. Одна — вартість цієї електроенергії, яка на суміжних ринках вища, ніж в Україні. Друга — так звані прайс-кепи, тобто максимальна вартість, яку українські імпортери могли платити", — пояснює експерт.
Важливість імпорту для виживання країни визнавали на найвищому рівні. Ще в жовтні 2025 року Президент Володимир Зеленський назвав його фактично рятівним жилетом після ударів по енергетиці.
"Можливо, через одну-дві атаки потрібно буде імпортувати електроенергію. І ми завжди використовуємо цю можливість під час зими, і ця можливість для нас відкрита", — заявив Зеленський.
Цифри підтверджують масштаб залежності. У 2025 році Україна імпортувала близько 3,3 млн МВт-год електроенергії — переважно з Угорщини, Словаччини, Польщі та Румунії. Середня ціна імпортної енергії наприкінці року сягала майже 200 євро за МВт-год. У січні 2026 року імпорт зріс іще на 40% порівняно з груднем і склав 894,5 тис. МВт-год. Президент знову закликав пришвидшити постачання.
Саме в цьому контексті у листопаді 2025 року визрів конфлікт — простий за суттю, але драматичний за наслідками. Закон України "Про публічні закупівлі" дозволяє сторонам змінювати ціну товару під час дії договору в разі ринкових коливань. Однак судова практика пішла іншим шляхом. Велика палата Верховного Суду постановила: сукупне підвищення ціни понад 10% від початкового рівня є незаконним. Це тлумачення породило нову юридичну колізію — і саме вона стала підґрунтям для масового переслідування тих, хто просто купував електроенергію за ринковими цінами в умовах війни.
Аналогія з молоком: коли правила міняють після гри
Щоб пояснити механізм цієї колізії, авторка розслідування Галина Капустинська наводить просту побутову аналогію.
Уявіть: у січні 2021 року ви укладаєте договір із фермером. Молоко коштує 10 гривень за літр. Закон дозволяє підвищувати ціну в договорі, але не більш як на 10% за один раз. Упродовж року корми дорожчають, бензин зростає в ціні. Фермер тричі приходить із проханням переглянути вартість — і щоразу ви підвищуєте ціну рівно на 10%: спочатку до 11 гривень, потім до 12,10, згодом до 13,30. Кожен крок — у межах закону. Фермер везе молоко, усі задоволені.
А тепер — листопад 2025 року, чотири роки по тому. З'являється "контролер із майбутнього" і оголошує: виявляється, ці 10% мали рахуватися не від попередньої ціни, а від тієї, що була на самому початку. Отже, максимум — 11 гривень. Ваші 13,30 — це 33% понад початкову ціну, а значить, порушення. "Але ж у законі такого не було написано!" — заперечуєте ви. "Байдуже, — відрізає прокурор. — Повертайте різницю в бюджет або йдіть під суд".
Саме за цією логікою і переслідують постачальників електроенергії. Компанія імпортує електроенергію за ринковою європейською ціною, яка під час війни зростає на 50–100%. Але продати її державному споживачу в межах договору публічної закупівлі вона може лише з максимальною націнкою у 10% від початкової ціни. Перевищення — юридично порушення, навіть якщо ринок не залишав іншого вибору.
Тут і виникає парадокс: закупівля, без якої лікарня просто залишиться без світла, стає потенційним злочином. Велика палата застосувала формулу "10% максимум" як універсальну норму — і не взяла до уваги ні воєнного стану, ні форс-мажорних обставин, ні самого Закону "Про публічні закупівлі", який допускає цінову волатильність саме в таких умовах.
Вибіркове правосуддя і "юридичний блекаут"
Наслідки рішення Великої палати виходять далеко за межі ринку електроенергії. Як застерігає Роман Жук, директор ТОВ "Газенерго Трейд", постанова фактично створює умови для переслідування будь-якого учасника публічних закупівель.
"По-перше, воно потенційно створює умови для переслідування в адміністративному і кримінальному порядку всіх замовників і всіх учасників ринку. Тобто це не стосується тільки ринку електроенергії. Це стосується ринку природного газу. Стосується будь-яких інших ринків", — наголошує він.
Між тим юристи вказують на принципову проблему: закон не містить норми, яка б обмежувала загальну зміну ціни протягом усього терміну дії договору на рівні 10%. Закон передбачає можливість зміни ціни пропорційно до ринкових коливань — але не встановлює абсолютної стелі. Суд фактично запровадив обмеження, якого в законі немає.
До цього додається ще одна проблема — вибірковість. Олександр Кудим, директор ТОВ "Євро Трейд Енерджі", звертає увагу на разючу нерівномірність у роботі прокуратури.
"Кількість поданих позовів органів прокуратури проти учасників ринку, які підвищували ціну за одиницю, вже перевищує сотні, якщо не наближається до цифри з трьома нулями. Але підхід до різних компаній — різний", — зазначає він.
Аналіз відкритих судових рішень, який провели журналісти, підтверджує: далеко не всі учасники ринку, що підвищували ціни в аналогічних умовах, опинилися під переслідуванням. Критерії відбору — непрозорі.
Найболючіший аспект — ретроактивне застосування нового тлумачення до вже виконаних контрактів. Це фактично криміналізує діяльність десятків компаній, які працювали доброчесно і постачали електроенергію тоді, коли ринок цього вимагав. Учасники ринку називають цю ситуацію "юридичним блекаутом" — для тих, хто намагався підтримувати енергетичну стабільність країни в умовах війни.
Людське обличчя системної кризи
Журналістам СтопКору вдалося поспілкуватися з людиною, яка вже отримала підозру через закупівлю електроенергії для навчальних закладів. З міркувань безпеки співрозмовник попросив не розкривати його імені та не показувати обличчя.
"Мені повідомили про підозру, і, чесно кажучи, це стало для мене серйозним ударом. Я відповідав за закупівлі електроенергії для шкіл і інтернатів як уповноважена особа з публічних закупівель", — розповідає він.
Слідство вважає, що протягом кількох місяців 2023 року він підписував додаткові угоди з постачальниками, у яких ціна на електроенергію була вищою за ринкову.
"Мені закидають, що я діяв в інтересах приватної компанії і завдав бюджету збитків на понад 1,8 мільйона гривень. Зараз це звучить дуже гучно і страшно: "зловживання владою", "тяжкі наслідки". Якщо мою вину визнають — мені заборонять обіймати посади, я маю заплатити штраф, а в гіршому випадку отримаю позбавлення волі", — каже він.
Водночас співрозмовник наполягає на об'єктивному розгляді справи.
"Я розумію серйозність ситуації, але хочу, щоб усі обставини були ретельно перевірені. Зараз триває слідство, і я сподіваюся, що воно дасть об'єктивну оцінку всім рішенням, які ухвалювалися в той період. Адже кожна людина вважається невинуватою, доки її вину не доведено у законному порядку та підтверджено вироком суду", — зазначає він.
Людина, яка просто намагалася забезпечити роботу шкіл і тепло в класах, опинилася під загрозою кримінального переслідування. І ця історія — не поодинока.
Річ не лише в одній підозрі чи одному підписі під додатковою угодою. Проблема значно ширша: вона стосується самої моделі, за якою сьогодні функціонують закупівлі електроенергії для державного сектору — і того, як судове тлумачення одної норми здатне перетворити системну помилку на масове кримінальне переслідування.
Ринок відмовляється працювати
"Найбільш разюча проблема, яка слідує з цього рішення, — поступове збільшення в геометричній прогресії кількості відкритих кримінальних проваджень проти керівників садочків, шкіл, медичних закладів, які діяли абсолютно так само, як і всі учасники ринку, нічого при цьому не порушуючи", — констатує Олександр Кудим, директор ТОВ "Євро Трейд Енерджі".
Механізм, що призводить до цього, — простий і нещадний. Постачальник купує електроенергію за ринковою ціною в Євросоюзі, яка може змінюватися щодня. Продаючи її лікарням, школам чи водоканалам за договором публічної закупівлі, він натикається на жорсткі цінові обмеження. Якщо ринкова ціна зростає — компанія змушена продавати дешевше, ніж купила. Тобто зазнає прямих збитків.
Наслідки цієї нескладної арифметики вже очевидні: бізнес втрачає інтерес до імпорту електроенергії, зростає ризик зупинки постачань у пікові періоди, скорочується кількість постачальників, готових виходити на тендери. І тоді питання постає вже не про одну підозру — а про те, хто взагалі забезпечить світлом школи й лікарні, коли ринок просто відмовиться працювати в таких умовах.
Дехто вже прийняв це рішення. "Ми розриваємо, припиняємо договори. Я в компанії прийняв рішення взагалі відмовитися від укладання нових договорів", — говорить Роман Жук, директор ТОВ "Газенерго Трейд".
Платформа державних закупівель Prozorro перетворюється на арену юридичних баталій. Постачальники ігнорують тендери, де вони не можуть коригувати ціну відповідно до ринку, — аби не ризикувати кримінальним переслідуванням. "Ми самі зменшили кількість процедур, в яких беремо участь. Дайте ринку ще рік — і ви це самі побачите", — попереджає Жук.
Аналітичні дані підтверджують крихкість системи: у листопаді 2025 року імпорт електроенергії зріс у 2,6 раза порівняно з жовтнем — через дефіцит і падіння внутрішньої генерації. Саме в такі моменти країна найбільше потребує постачальників, готових заходити на ринок. Натомість їх стає дедалі менше.
Біржова арифметика і ті, хто ухвалював рішення
Щоб зрозуміти, наскільки судове правило "не більше 10% за весь термін договору" відірване від реальності, достатньо поглянути на європейський ринок електроенергії станом на лютий 2026 року.
За даними біржового майданчика Nord Pool, в один і той самий день електроенергія в Польщі коштувала близько €110 за МВт-год, у Німеччині — близько €100, у Франції — лише €63, у Фінляндії — близько €37. Різниця між найдешевшою і найдорожчою зонами — майже учетверо. І це єдиний європейський ринок, з якого Україна імпортує електроенергію.
Сьогодні купуєш у Франції по €22, завтра — у Польщі по €87, а післязавтра ціни міняються місцями. Саме в цю мінливу реальність і вписують судове обмеження, яке суперечить самій природі біржової торгівлі. Постачальник мусить купувати електрику за ринковою ціною — але продавати бюджетній лікарні чи водоканалу з обмеженням, що не враховує жодного з цих коливань.
"Ідея народилася саме в прокуратурі, тому що одним із ключових моментів, яких прокуратура намагається досягти такими діями, є наповнення бюджету будь-якими способами. Логічно, що прокуратура має захищати інтереси держави. Але якщо це робиться саме в такий спосіб, коли ринок вже захистив інтереси держави, пропорційно розподіляючи навантаження між собою і бюджетом", — зауважує Олександр Кудим, директор ТОВ "Євро Трейд Енерджі".
Утім, питання не лише до прокуратури. Рішення Великої палати Верховного Суду — це не просто черговий судовий акт. Це правова позиція, що стає орієнтиром для всіх судів країни: на неї спиратимуться прокурори, слідчі, судді першої інстанції. Саме такі рішення визначають, кого притягуватимуть до відповідальності — а кого ні.
Тому важливо розуміти не лише текст постанови, а й те, хто її ухвалював. Серед суддів, які брали участь у розгляді справи, — секретар Великої палати, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Віталій Уркевич та суддя Верховного Суду України Анатолій Ємець. Якщо уважно вивчити їхні декларації, кар'єрний шлях і родинні зв'язки — виникає більше запитань, ніж відповідей.
Суддя Уркевич: кар'єрний стрибок і незручні зв'язки
Віталій Уркевич не долав типового суддівського шляху — від районного суду до апеляційного і далі. Його кар'єра в судовій системі, судячи з відкритих джерел, розпочалася одразу з найвищого щабля.
До призначення — академічна діяльність у Харкові: професор, кандидат юридичних наук, спеціалізація у сфері земельного, аграрного та екологічного права. Інформації про попередній суддівський досвід у відкритих джерелах журналістам знайти не вдалося. У 2017 році він отримав посаду судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду — тобто одразу повноваження формувати судову практику на рівні найвищої інстанції. Тодішня судова реформа таку модель допускала. Проте сам факт залишає питання.
Не менш цікавим є його бізнес-минуле. До 2016 року Уркевич був бенефіціаром або співвласником щонайменше дев'яти компаній. Серед них — ТОВ "Харківський завод залізничної техніки", яке у період з 2008 по 2022 рік вело торгівлю з росією. Господарські операції з російськими контрагентами тривали і у 2016 році — коли Уркевич ще значився бенефіціаром. Та сама компанія фігурувала у кримінальному провадженні щодо можливої розтрати майна державного підприємства. У 2017 році суд відмовив у доступі до документів через відсутність достатніх доказів — жодних правових наслідків не настало. Однак участь у бізнесі, що торгував із росією, у контексті повномасштабної війни набуває іншого звучання.
Показова хронологія: у 2016 році Уркевич виходить із бізнесу. У 2017-му — стає суддею Верховного Суду.
На цьому зв'язки із росією не вичерпуються. У деклараціях за 2016–2017 роки зазначено, що дружина судді мала громадянство рф. У декларації за 2018 рік вказано вже українське громадянство. Чи було російське громадянство офіційно припинене у встановленому порядку — публічних підтверджень у деклараціях немає. У мирний час це могло б бути другорядною деталлю. В умовах війни — це питання безпекового характеру.
Суддя Ємець: досвід є, запитання теж
Анатолій Ємець — суддя з 1993 року, людина з тривалим досвідом роботи в системі правосуддя. У 2008 році він став суддею Верховного Суду України, а після судової реформи залишився в оновленій структурі — один із лише п'яти "старих" суддів, які продовжили роботу в новому Верховному Суді.
Під час конкурсу до оновленого суду Ємець набрав 66 балів при мінімально необхідних 60-ти. Громадська рада доброчесності надала щодо нього негативний висновок. Попри це — був призначений. Формально процедуру витримано. Але запитання до доброчесності так і залишилися без відповіді.
Є в його біографії й інший аспект, що потребує уваги. Брат судді фігурує у базі "Миротворець" — за незаконний перетин кордону в напрямку росії у 2023 році. Племінниця також внесена до цієї бази — за пособництво російським терористам та участь у конкурсі до так званого "суду" на окупованій території.
Наскільки сумісні подібні родинні зв'язки з посадою судді Верховного Суду України в умовах повномасштабної війни — питання, яке залишається відкритим.
Мовчання держави і фінал
Щоб отримати офіційну позицію від державних інституцій, журналісти СтопКору надіслали десятки запитів. Відповідей — одиниці.
Державна аудиторська служба повідомила, що не має повноважень надавати роз'яснення щодо застосування законодавства у сфері публічних закупівель. Верховна палата на запит також не відреагувала змістовно.
Офіс Генерального прокурора фактично дистанціювався від теми: заявив, що до розслідувань щодо закупівель електроенергії "не причетний". Детальної статистики щодо таких проваджень у його звітах також не знайшлося.
Антимонопольний комітет України чітко окреслив межі своїх повноважень: оскарження вже підписаних договорів про закупівлю та надання рекомендацій щодо зміни цін — поза його компетенцією.
Єдиним державним органом, що відповів по суті, виявилося Міністерство економіки. І його відповідь фактично суперечить позиції Верховного Суду. Відомство підтвердило: в умовах воєнного стану законодавство допускало багаторазове підвищення ціни на 10% із загальною межею до 50% — пропорційно до реального ринкового коливання, підтвердженого документально. "На відміну від позиції, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду… зміна ціни у разі коливання ціни на ринку могла відбуватися, не обмежуючись періодичністю та відсотковою межею", — йдеться у відповіді міністерства на інформаційний запит.
Тобто уряд і найвищий суд країни розуміють один і той самий закон по-різному. А платять за цю розбіжність директори шкіл, головні лікарі та постачальники електроенергії.
Підсумок невтішний. Європейський ринок електроенергії живе за законами попиту, генерації, погоди і біржі: сьогодні плюс 40%, завтра мінус 30%, післязавтра — новий стрибок. Електрика — не канцелярське приладдя і не будматеріали. Її не зберігають на складі й не чекають кращих цін. Її купують щогодини — за тією ціною, яку диктує ринок.
Наслідки вже помітні: постачальники відмовляються від тендерів, договори розриваються, бізнес іде з ринку. Якщо цю колізію не буде врегульовано системно — країну чекають не технічні, а рукотворні відключення електроенергії.
Бо енергетика не працює на абстрактних відсотках. Вона працює на балансі. І якщо держава вимагає неможливого — ринок просто зупиняється. А разом із ним зникає і світло.
Читати також: хто відповідає за захист енергетики: Кулеба, штаби і хаос у Міндічгейті.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!
Допоможи зламати корупційні схеми – надішли сигнал у чат-бот.
