Конфлікт довкола реставрації історичного будинку на Андріївському узвозі, 18 набирає обертів. Так званий активіст Дмитро Перов у соцмережах заявив про "руйнування пам’ятки" й звинуватив забудовника у знищенні інтер’єрів і автентичних деталей, а профільний Департамент КМДА видав припис зупинити роботи. Але чи справді йдеться про знищення історичної будівлі, чи про чергову інформаційну атаку?СтопКор поспілкувався з представником компанії-замовника реставрації та експертами, аби розібратись у ситуації.
Про яку саме будівлю йдеться і яка передісторія проблеми?
Будинок на Андріївському узвозі, 18 — відома пам’ятка архітектури другої половини XIX століття. Колишня садиба колезького секретаря Я. Мощинського була зведена у 1879–1880 рр. за кресленнями архітектора П. Спарро, а вже у 1891 році перебудована за проєктом А. Краусса. Будинок відзначався автентичними елементами, симетричними балконами та унікальною фасадною композицією.
У радянський період тут працювали художні майстерні, які стали важливим осередком мистецького життя столиці.
Але після виселення митців на початку 2000-х років споруда почала занепадати. У 2013-2014 роках обвалився дах, будівля фактично залишилася у руїнах.
У травні 2024 року власник презентував проєкт реставрації, який передбачає реставраційно-будівельні роботи без надбудов чи змін форми будинку.
План включає укріплення фундаментів і стін, реставрацію фасадів, відновлення благоустрою та інтер’єрів з максимальним збереженням історичних деталей. Окрема увага приділяється відновленню ліпного декору, реставрації вхідних дверей, огородження балконів та воріт. Повідомлялося, що ліпнину, яка підлягає відновленню, реставруватимуть за зразками, а пошкоджені або втрачені елементи замінять новими, виготовленими з гіпсових відливок за оригінальними шаблонами.
Однак замість підтримки ініціатива власника стикнулась із жорсткою критикою, ініційованою скандально відомим у столиці діячем Дмитром Перовим. Він розгорнув у соцмережах масовану медіакампанію, звинувачуючи забудовника у "знищенні інтер’єрів і автентичних деталей". Його суперечливий Facebook-пост розійшовся мережею, набрав десятки перепостів і спровокував хвилю обурення.
Після цього, 16 вересня 2025 року Департамент охорони культурної спадщини видав припис про зупинення робіт, попри всі наявні у замовника робіт погодження, позитивні висновки експертизи тощо.
Щоб розібратися у ситуації, редакція поспілкувалась із представником замовника реставрації ТОВ "Аквілест" Юрієм. Друкуємо наш діалог "без купюр".
– Доброго дня, то це ви зруйнували пам’ятку архітектури, як пише активіст Дмитро Перов? – ми знаходимось на Андріївському узвозі біля будинку під номером 18 та говоримо з представником замовника реставрації ТОВ "Аквілест" Юрієм.
– Ну ви ж бачите, – показує на будівлю, – наче стоїть. А якщо без іронії, то дуже дивно, що ви перший з журналістів, хто звернувся за коментарем, хоча допису Перова вже три дні. За цей час у мережі вже більше сімдесяти перепостів цієї так би мовити "новини" різними медіа. Усі вірять на слово. А по факту це нагадує інформаційний тероризм. Знаєте, що мені вже припис на зупинку реставрації видали?
– Так, бачила на сторінці Департаменту охорони культурної спадщини. Вже вийшов новий допис Перова, він планує звертатись у Прокуратуру.
– Я ж кажу, тероризм. Такими підходами Андріївський узвіз скоро остаточно перетвориться на вулицю мертвих душ. Ви багато бачите на узвозі реставраційних робіт? Колись туристична і знакова вулиця перетворилась на звичайний міський ландшафт. Хіба що Театр на Подолі додає живучості.
– А в чому Перов не правий? Він виклав фото, описав ситуацію. Вона неправдива?
– Скажу більше, вона вигадана. І вже не вперше. Ще на початку, коли ми готувались до реставраційних робіт, розчищали будівлю від побутового сміття, займались дослідженнями, у фейсбуці та інших медіа почали з’являтись дописи про "злочинну міську владу, яка руками поплічників-забудовників мера будує на цьому місці черговий житловий комплекс". Ну, тобто абсолютно все було вигадано. Після цього я його запросив на об’єкт, показав, розказав, запропонував комунікацію з усіх питань реставрації. Але за півтора року – жодного питання не було. А от вигадок – безліч.
– Почекайте, давайте розберемось із початку історії. Ви дійсно не хотіли, як пишуть в мережі, підписувати охоронний договір та робити проєкт реставрації, і вас практично змусили це зробити рішенням суду?
– Це чергова вигадка. Жодних рішень суду не існує. Я чесно не знаю, звідки береться така інформація. Якщо дійсно просто вигадується, то це жах, враховуючи як швидко розлітаються мережею новини. Ми придбали будівлю у січні 2024 року. Вона вже була в аварійному стані, з проваленим дахом і перекриттями. У лютому 2024 року ми замовили обстеження та дослідження, розробили проєкт реставрації і підписали охоронний договір. Без жодного примусу. Дуже оперативно.
– А проєкт реставрації розроблений? Погоджений?
– Так, звісно. Ми пройшли усі етапи: експертизу, погодження, дозвіл на реставраційні роботи. Навіть ЮНЕСКО були змушені повідомити, оскільки законодавство прирівняло реставраційні роботи до містобудівних перетворень. При цьому Перов був присутній на засіданні консультативної Ради Департаменту охорони культурної спадщини, коли проєкт презентувався. Жодних питань від нього не було.
– Але ж Перов пише не тільки про це. Він конкретно зазначає, що ви зруйнували окремі елементи будівлі, зокрема ліпнину, піч тощо.
– Щоб експертно говорити про ті чи інші дії, потрібно вивчати звіти з обстежень та досліджень, проєкт реставрації. І тоді стає зрозуміло, що будівля та її елементи перебувають у непридатному до експлуатації стані. Це висновок Інституту будівельних конструкцій і генерального проєктувальника. Ніхто чомусь не питає про це, але повторюють вигадки.
– Ну, давайте я спитаю. Раз ніхто цього не робить. Що саме складного в цій реставрації?
– На другому поверсі будівлі немає несучих стін. Вони були з дерева і за півтора століття згнили. Будівля сама по собі небезпечна. Ми змонтували протиаварійні конструкції, щоб уникнути руйнування. Якби хотіли її знищити – діяли б інакше.
– Але ж я дивлюсь на фасад другого поверху будівлі, і він – цегляний, не з дерева.
– Це фасадна цегла. Дерев’яний поверх був обкладений у "півцегли". Це не несучі конструкції. Ми фактично обережно реставруємо кожну цеглину, щоб скріпити будівлю. І робимо це за проєктом, а не за порадами у фейсбуці.
– До речі, про фейсбук. Той самий Перов каже, що ви демонтували веранду Якова Мощинського.
– Це чергова вигадка. Жодної веранди Мощинського не існувало. Те, що він називає верандою, – це аварійні дерев’яні сходи, обшиті дошкою, які, до речі, були добудовані вже пізніше, за іншого власника. Ми їх зняли для досліджень. Придатні елементи будуть використані у реставрованій будівлі.
– Добре, але ліпнини, вхідних дверей, печі я дійсно не побачила. Що з ними?
– Ми уклали договори з профільними спеціалістами. Ліпнину реставрують за допомогою 3D-моделювання. Те, що лишилось, ми зняли для дослідження. Частину розеток вдалося зберегти. Двері реставрує "Центр консервації предметів археології". Піч, на жаль, була зруйнована, але проєктом передбачено її відтворення. Огородження балконів, воріт також буде реставровано.
– Чи є нагляд за цими роботами?
– Звісно. Є авторський, технічний, науковий і архітектурний нагляд.
– Але ж Департамент видав вам припис і зупинив роботи. Що далі?
– Далі – йти у правовому полі, виконувати проєкт, показувати все Департаменту. Нам важлива підтримка, бо займатись реставрацією під час війни надзвичайно складно. Зупинитись? Можемо. Але хто виграє від цього? Місто? Кияни? Будівля має ожити, отримати актуальну функцію, а не стояти десятиліттями і руйнуватись.
– А що тут планується у майбутньому?
– Ми шукаємо ідеї. Хотілося б зробити музей чи культурний простір. Але воєнний час відлякує інвесторів. Запрошую інвесторів придивитись до цього об’єкта!
Крім того, редакція поспілкувалась із головним архітектором проєкту, один із найвідоміших фахівців з реставрації у Києві, засновником архітектурного бюро VIHAREV Architects&Engineers Миколою Віхарєвим.
– Пане Миколо, розкажіть, будь ласка, про ваш проєкт: в чому його головні особливості? Чи було документацію погоджено з профільними органами?
Особливість проєкту – у тому, що оскільки за роки простою і руйнації будівля опинилась у жахливому стані, її дерев’яні частини, елементи ліпнини та стелі потребують камерального відновлення – іншими словами, відновлення у спеціалізованих лабораторіях реставраторів.
Це характерна будівля для Андріївського узвозу кінця 19-го – початку 20-го століття, тому наша команда з VIHAREV Architects&Engineers сфокусувалась на максимальному її відновленні й реставрації.
Наша група VIHAREV Architects&Engineers – провідна архітектурна майстерня, яка спеціалізується саме на реставраційних проєктах. І архітектура центру Києва – це наш профіль: як нові, так і старі будівлі. Тому саме нам випала честь реалізовувати проєкт реставрації будинку на Андріївському узвозі, 18, як фахівцям, які визнані як громадою столиці, так і професійною спільнотою у цій сфері.
Є виклики військового часу, під які ми маємо адаптувати цей проєкт. Зокрема, зробити його максимально зручним для маломобільних категорій громадян, людей, що пересуваються в кріслах колісних, в тому числі ветеранів-захисників. Тому нами передбачено встановлення ліфту, додаються підйомники тощо.
Унікальність проєкту полягає, в тому, що це – адаптація будівлі під нове життя Андріївського узвозу. Поруч ми маємо оновлений театр, виходячи з якого сьогодні люди опиняються на вулиці з необлаштованими фасадами. Тож наше завдання – адаптувати середовище під вимоги сьогодення.
У майбутньому тут має бути кафе, ресторан, місце відпочинку для киян і гостей столиці. У другій частині – музейний простір. Тому ця будівля – перший крок для відновлення історичного Андріївського узвозу і його адаптації до сучасного життя.
– А як можете прокоментувати інформацію, яка сьогодні часто звучить у медіа щодо нібито знищення оригінальних інтер’єрів, перекриттів і стін?
Це – неправда. Усі дерев’яні частини, фрагменти ліпнини, огородження перебувають зараз або на відповідальному зберіганні, або вже у лабораторіях на відновлювальних роботах, щоб пізніше бути встановленими на свої місцях.
Звідки пішов цей хейт? Певні політизовані проєкти, користуючись увагою киян до Андріївського узвозу, свідомо розганяють "зраду" для реалізації якихось власних політичних амбіцій та інтересів.
Але мене дуже тішить, що реальні кияни і представники фахової спільноти вже давно оцінила їхню "правдивість" у соціальних мережах. Ніхто, крім відвертих ботів та проплачених хейтерів, вже не сприймає цих фейків, не поширює їх і не залишає відгуків на їхніх сторінках.
Часи таких політичних проєктів минули: кияни довіряють не словам, а реальним діям.
Наша майстерня за десятиріччя діяльності має в портфоліо десятки успішно виконаних проєктів в історичному серці Києва: на Подолі, Поштовій площі, Хрещатику тощо. Це – досвід, перевірений часом. І ми дуже цінуємо довіру людей до нашої роботи.
За коментарем щодо реставраційних робіт ми також звернулись до директора "Центру консервації предметів археології" Тетяни Осінчук.
– Пані Тетяно, підтвердить або спростуйте, будь ласка. Ви дійсно займаєтесь реставрацією фасадних дверей будинку на Андріївському узвозі 18?
– Так, між "Центром консервації предметів археології" та замовником реставрації укладено відповідний договір, і ми вже розпочали роботи з реставрації дверей. Скажу більше, ми також займаємось вивченням стану металевих огороджень і воріт.
Що з приводу цієї ситуації кажуть експерти?
Відомий краєзнавець і дослідник громадської організації "Україна Інкогніта" Єгор Кравець вважає, що історичну спадщину в Києві знищують саме псевдоактивісти, які здійняли галас і перешкоджають роботам.
"Терпець уривається. От черговий приклад. На Андріївському узвозі десятиліттями стояв і руйнувався будинок. Нарешті знайшовся інвестор, готовий вкласти чималі кошти у його порятунок. Почалася реалізація чудового проєкту: без якихось значних добудов, перебудов. Із очищенням від фарби жовтої цегли. За рік була б цукерочка. Але прибігли навіжені "активісти" (а насправді аферисти), вигадали тисячу надуманих приводів і заблокували всі роботи", – написав він.
На думку Кравця, саме через дії псевдоактивістів Київ день за днем втрачає все більше історичної забудови.
"Блокування гарних проєктів відлякує інвесторів, і місто, наче пліснявою, вкривається недобудовами. Й відтак історичні будівлі тільки швидше руйнуються. Але, ще більш вражає, що на боці цього злочинного псевдо-активістського угрупованння опинилася майже вся міська громада", – додав експерт.
Чим відомий Дмитро Перов? Так званий "активіст" вже неодноразово потравляв у поле зору СтопКору
Дмитро Перов – один із найбільш суперечливих персонажів у київському медійному та громадському середовищі. Він позиціонує себе як "борець за культурну спадщину" та активно використовує соцмережі для поширення інформації про забудову чи реставраційні процеси в столиці.
Втім, розслідування журналістів неодноразово показували, що Перов діє за принципом "інформаційного тиску". Так, СтопКор вже писав про ймовірні схеми, за якими він перешкоджав законній діяльності бізнесу, маніпулюючи темою збереження історичних об’єктів.
Сумнівні методи Перова неодноразово ставали предметом судових розглядів: у червні 2025 року суд визнав його звинувачення проти виконроба Василя Дідуса наклепом та зобов’язав спростувати неправдиву інформацію.
Крім того, у серпні 2025 року Перов потрапив у гучний етичний скандал через напівоголоене відео з вечірки під час війни, яке широко обговорювалося в медіа та соціальних мережах.
Таким чином, можна констатувати імідж Перова складається радше з гучних скандалів, конфліктів та медійних атак, ніж із реальних досягнень у сфері збереження культурної спадщини.
Що далі?
Ситуація навколо будинку на Андріївському узвозі, 18 є показовою для Києва: будь-яка спроба врятувати пам’ятку може стати приводом для інформаційних атак і маніпуляцій.
З одного боку, суспільний контроль за реставраціями дійсно потрібен, адже він стримує недобросовісних забудовників. З іншого боку, використання фейків і перебільшень, як у випадку Перова, дискредитує саму ідею захисту культурної спадщини.
У підсумку страждають місто, громада і бізнес, який намагається інвестувати у збереження історичних будівель.
Сподіваємось, що столична влада й компетентні органи зможуть розібратися в ситуації, відновити реставраційні роботи відповідно до погодженого проєкту й не допустити подальшої руйнації пам’ятки. Важливо також, аби дії Перова та його однодумців отримали належну правову оцінку, та у майбутньому випадки безпідставного інформаційного тиску не гальмували відродження культурної спадщини Києва.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!