В інтерв'ю Такеру Карлсону Віткофф, забудовник з Брайтон-Біч і ключовий переговорник від Трампа, заявив: "Проблема в Криму, Донецькій, Луганській і ще двох областях. Там живуть російськомовні люди, і як показали референдуми, вони хочуть приєднатися до росії".
Було б дивно, якби Карлсон заперечив, але він і не заперечив.
Проблема не лише в аморальності банди фашистів, які засіли в Білому домі. Точніше, в цьому і є головна проблема, але ми не зможемо змінити ситуацію, поки у десятків мільйонів агресивно налаштованих людей не зміниться погляди.
Основна проблема в тому, що ці "референдуми" не отримали належної соціологічної делегітимізації серед світового співтовариства. Юридична делегітимність була, і це постійно наголошувалося, що вони були незаконними і проведені під дулами автоматів. Але для американських політиків "незаконність" не є основним аргументом. Для них головна проблема — це що "люди хочуть, і як з цим бути".
Процес "волевиявлення" та "визначення результатів" мав вигляд фарсу:
- Підрахунок голосів, організований так званою "Сальдівською підрахуйкою" на прізвище Захарова, відразу після останнього дня "голосування" оголосив результати: 87,5% проголосували за приєднання до росії. Згодом російська ЦВК оприлюднила точні цифри: 497,051 "за" з 571,001, хто взяв участь. Але виникає питання: як ці результати були визначені? Відповідь: за телефонними звітами "голів комісій". Але хто контролював ці комісії та саму Захарову, коли вона отримувала дані та підраховувала їх? Ніхто. Навіть так звані "спостерігачі", що відвідали кілька "дільниць", не мали доступу до реального процесу підрахунку, а бюлетені зникли.
- Якщо припустити, що ці 571,001 бюлетень справді існували і їхні результати були правильно підраховані, залишаються питання: як гарантувати, що ці бюлетені не були заповнені самими збирачами голосів? Зрештою, явку не контролював ніхто, а виборці не отримували відповідних запрошень чи списків. Приміщення для голосування не відповідали звичним місцям, тому виборець навіть не міг зрозуміти, де саме він має проголосувати.
- Хтось може уточнити чи заперечити: адже основними формами голосування були не дільниці, а обхід виборців виїзними групами у супроводі озброєних окупантів і збирання голосів охочих на вулицях. Так, перший спосіб справді приніс окупантам невідому через причини, описані в п. 1 і 2, кількість голосів. Тих хто реально за росію, тих кого перехопили, примусили, залякали... І тих, хто попри те, проголосував проти. Іноді за три дні дистанційного голосування в двері стукали багато разів. Але в більшості випадків більшість херсонців у себе збирачів не побачили. Навіщо, простіше бо самим заповнити. Або сказати телефоном якусь цифру.
- Спосіб збирання голосів без списків виборців дозволяв нечисельним охочих підтримати россію у більших містах обійти хоч десяток виносних столів і всюди "проголосувати". А потім знов обійти, знов записатися до "списків", і ще раз проголосувати. Зрештою, лише небажання "комісій" возитися з непотрібними паперами могло зупинити горе-ентузіастів.
- Списки виборців окупанти добули. "Дякувати" треба покійному губернатору Лагуті, який вранці 24.02.22 евакуював у невідомому напрямку себе улюбленого, але не евакуював приписані законом інтернати, геріатричні, психіатричні, пенітенціарні заклади і архіви. Хоча принаймні на правому березі мав на це кілька днів. Кацапам у травні 2022 р. на добування необхідних документів в обласному архіві вистачило двох зрадниць із команди Колихаєва і п'яти озброєних солдатів. Це були списки виборців з президентських виборів 2019 року – з ПІБ і адресами усіх виборців та підписами тих, хто взяв у виборах участь. Однак, маючи три з чимось місяці на оцифровування і розбивання по дільницях, зрадниці, на щастя, провалили замовлення. А може, їм відмашка прийшла, мовляв, "не усєрдствуйтє, всьо равно ізобразім чьто захотім".
Резюмуючи все це, офіційні представники України (Зеленський? Єрмак? Сибіга?) мали б швидко дезавуювати слова Віткоффа, висловити рішуче заперечення і навести аргументи на користь (не лише) незаконності "референдумів", але й їх відсутності як таких, а наявність лише погано зліплених вистав, що невдало імітували процес. Мало того, необхідно заявити, що Віткофф більше не може розглядатися Україною як неупереджений посередник, натомість він буде розглядатися як частина російської делегації.
Можна додати непрямий, але переконливий доказ, що за місяць оголошеної кацапами евакуації з правого берега на лівий берег, в Крим, в россію, (а також через россію в ЄС) евакуювалися близько 15 тисяч осіб. З них 9 тисяч із Херсона. Тоді як на контрольовану територію України, в ЄС через контрольовані території, в різний час евакуювалися з міста Херсона 205 тисяч людей. І понад 60 тисяч залишаються в місті. То на чиєму ці люди боці?
Мені шкода, що тоді, під час і після "референдуму", ні серйозні аналітичні структури, ні медіа, не захотіли говорити про складні і малозрозумілі більшості докази. А при навішуванні на "референдум" цілком справедливих ярликів: "псевдо-", "незаконний", "під дулами автоматів" – не звернули увагу на докази реального непроведення навіть псевдо "референдуму". Я про це багато говорив на етерах. І переглядів було чимало. Однак для закладення мейнстрімної думки західним суспільствам потрібні були інші спікери та інші майданчики.
Зараз той випадок, коли краще пізно, ніж ніколи.
