12 серпня лідеру білоруської опозиції Миколі Статкевичу виповнюється 67 років. Нині він відбуває 14-річний термін у колонії особливого режиму за сфальсифікованим обвинуваченням у Білорусі.
Це вже четверте його ув’язнення. Білоруський диктатор Лукашенко боїться політичного впливу Статкевича. Чергове ув’язнення опозиціонера відмічається особливо жорстокими умова та цілковитою ізоляцією. Рідні і близькі Миколи Статкевича не отримують від нього жодної звістки. Зокрема, починаючи з 9 лютого цього року його дружина Марина Адамович не має з ним жодного зв’язку.
Микола Статкевич – за фахом військовий інженер, має звання підполковника запасу. Кілька років служив у Мурманській області. На початку дев'яностих він активний учасник руху за незалежність Білорусі. Заснував і з 1991 по 1995 рік очолював "Білоруське об'єднання військових".
У травні 2020 року Микола Статкевич прямував на передвиборчий пікет у Мінську. Напередодні, 29 травня, у Ґродно затримали білоруського опозиціонера Сергія Тихановського та його товаришів. Микола Статкевич закликав людей прийти та вимагати їх звільнення.
Попри два попередні терміни ув’язнення, Статкевич не міг просто бути у країні та не реагувати на свавілля, беззаконня і терор, в які занурює Білорусь його давній політичний опонент Лукашенко. На пікеті Миколу Статкевича заарештували.
За переконаннями Микола Статкевич – соціал-демократ. Упродовж понад 20 років він бере участь у роботі лівоцентристських партій. Зі середини дев'яностих організував та провів десятки вуличних акцій. Найвідомішою з них була масова демонстрація після президентських виборів у грудні 2010 року, коли влада вдалася до репресивних заходів.
Тоді Микола Статкевич отримав шість років ув'язнення. У серпні 2015 року його звільнили дочасно, хоча він не просив Лукашенка про помилування. Звільнення "політв'язнів" тоді дало Мінську можливість покращити відносини із Заходом.
Микола Статкевич є одним із тих, хто зробив можливими у Білорусі протести 2020 року. У 2016 році Статкевич разом із декількома іншими відомими політиками створив "Білоруський національний конгрес" (БНК). Серед співзасновників були колишні кандидати у президенти Андрій Санніков ("Європейська Білорусь") та Володимир Некляєв ("Рух за державність та незалежність"), колишній спікер парламенту Станіслав Шушкевич, Геннадій Фединич (профспілка РЕП) та інші.
Білоруський національний конгрес попередньо висунув Миколу Статкевича кандидатом у президенти. Коли стало зрозуміло, що Миколу не зареєструють, він став поруч зі Сергієм Тихановським. Вони були єдиними кандидатами протесту, тому що інші казали, що "все має бути по закону", "не треба готувати вулицю". Тому Статкевича та Тихановського заарештували першими, у травні 2020 року, щоби не допустити цих протестів. Революцію 2020 року творив Микола Статкевич.
Першу кримінальну справу проти Миколи Статкевича відкрили після "Маршу Волі", що пройшов вулицями і площами Мінська 17 жовтня 1999 року. Марш став найбільшою вуличною акцією періоду 90-их. Після нього опозиційних рух пішов на спад. Тоді опозиція вивела у Мінську на протест понад 30 тисяч людей. Сталися сутички з ОМОНом та спецназом. Після розгону мітингу близько 100 учасників звернулися до медиків, постраждало також 56 міліціонерів
Другого разу Лукашенко арештував Миколу Статкевича 2005 року – 31 травня. Вирок – три роки обмеження волі зі скеруванням у виправну установу відкритого типу за організацію протесту проти фальсифікації результатів парламентських виборів.
2006 року міжнародна організація Amnesty International визнає Миколу Статкевича в'язнем сумління, а в липні 2007-го його амністують. "Наука від Лукашенка" тривала два роки.
Третій арешт – 19 грудня 2010 року. Того дня відбулися чергові вибори президента Республіки Білорусь. Їх учетверте поспіль виграє Лукашенко, набравши понад 79% голосів. Жоден із його опонентів не здобуде більше як 3%. Того дня о 20:50 кандидат у президенти Республіки Білорусь Микола Статкевич виступить перед громадою і повідомить, що за даними незалежних екзитполів, Лукашенко набрав тільки 30,5% голосів.
Було оголошено про створення паралельного уряду. Потім частина учасників акції попрямувала до Будинку уряду, де їх зустрів ОМОН. Силовики жорстоко розігнали демократичний протест, а Миколу Статкевича й інших учасників акції заарештували.
26 травня 2011 року суддя Ленінського району Мінська Людмила Грачева оголосить вирок кандидатові у президенти Білорусі Миколі Статкевичу – 6 років позбавлення свободи в колонії посиленого режиму. На судовому засіданні були присутні посли зарубіжних країн. Почувши вирок, Статкевич подякував людям, які прийшли його підтримати.
22 серпня 2015 року Миколу Статкевича помилували та випустили на волю. Цього разу "наука від Лукашенка" тривала майже 5 років. Того року у жовтні мали відбутися шості вибори президента Республіки Білорусь. На момент звільнення Миколи Статкевича процедуру реєстрації кандидатів уже було завершено.
Буквально на другий день після звільнення Микола Статкевич розпочав брати участь у акціях протесту й одразу відзначився низкою гострих політичних заяв. На шостий день перебування на волі під час пресконференції він заявив: "Вибори вже сфальшовані. Найкраща моральна позиція – ігнорувати всі ці голосування, все це виборче шоу".
У наступні роки силовики Лукашенка будуть щоразу брутально затримувати-викрадати Миколу Статкевича на короткі терміни, не повідомляючи нічого його дружині Марині Адамович.
У Гомелі 14 грудня 2021 року оголосили вирок шістьом політв'язням, яких звинуватили в організації "масових безладів" у Білорусі під час підготовки і проведення президентських виборів у 2020 році. Зокрема, Миколу Статкевича засудили на нечуваний термін – 14 років позбавлення волі особливого режиму. За останніми даними, він перебуває у колонії в місті Глибоке.
Жодного разу – ні після арешту 2005 року, ні після арешту у 2010-му – Микола Статкевич не попросив Лукашенка про помилування.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook !
