Двадцять чотири місяці війни, чи два роки – багато це чи мало? Очевидно, багато, дуже багато – адже це не просто календарні місяці, це долі людей, які загинули і вижили в кривавій бійні, яка, як свідчить реальність, все більше затягує світ, це поневіряння десятків тисяч біженців у чужих країнах.
В Україні триває боротьба за кожен клаптик землі, і буквально днями надійшло повідомлення про здачу Авдіївки – стратегічно важливу межу оборони. Сподіваємося, що відбувся тимчасовий відхід українських військ, і найближчим часом багатостраждальні, перетворені на суцільні руїни території повернуть.
Відбулася зміна військового керівництва української армії. Лише час зможе підтвердити правильність ухваленого рішення. Головком Валерій Залужний був популярний і улюблений в Україні, проте, мабуть, в українського керівництва щодо цих змін були свої об'єктивні причини, і саме вони стали вирішальним чинником.
Бомбіжки України всіма можливими видами зброї продовжуються фактично щодня, ми лише читаємо постійні зведення про втрати серед мирного населення та руйнування, що не має нічого спільного зі стратегічними об'єктами, житлової інфраструктури. Україна відповідає і бореться, долаючи страх та горе, бо є віра у перемогу над агресором.
А що в самій росії? Там в одній із колоній, що розташована за Полярним колом, закінчив своє життя чи не єдиний на сьогодні опонент путіна політик Олексій Навальний. Його смерть – знакова для всієї росії, адже навіть ув'язнений, він наводив страх на чинний режим, наповнений брехнею та насильством.
Те, що росія була і залишається тоталітарною державою, вже ні в кого не викликає сумнівів. Дивно інше, наскільки довго світ йшов до усвідомлення цієї глобальної катастрофи, наскільки імпотентно він реагував на різні прояви жахливої дикості в поведінці величезної, багатомільйонної країни.
Двадцять чотири місяці війни в Україні – жорстокий урок для всієї планети, що заспокоїлася, приспана благами та законами. Росія вкотре показала, наскільки ефемерними є міжнародні правила, які ще вчора здавалися непорушними. Росія на чолі із заточеним на війну диктаторським режимом, з президентом путіним, який збожеволів до маніакальності, не має жодних заборон для зневажання загальноприйнятих, затверджених Декларацій і спільних Договорів.
Чи є з усього цього вихід? Звичайно, є. Об'єднання спільних зусиль у постійній фінансовій та військовій допомозі Україні, посилення економічних санкцій проти росії (іноді на шкоду собі, на шкоду бізнесу, але посилення) – це і є те спільне, що може призвести до перемоги України, а отже, і всього світу. Боротьба українського народу вже давно з локальної переросла у боротьбу великомасштабну двох осей, двох цивілізацій – добра та зла.
Звичайно, у світі ще достатньо країн, які перебувають під покровом зла, які почуваються комфортно в ілюзії тоталітаризму. Проте, завжди й у всьому, іноді критично повільно, сили світла перемагають. Хочеться вірити, що ці сили, знайшовши спільні точки дотику, поєднаються для рішучого удару по всесвітньому ворогові.
24 лютого – не просто день календаря, це вічний слід у наших душах! 24 лютого – це не просто дата, це рубіж, який розділив наше буття на до та після. 24 лютого – це день, що не має кінця, день, що триває в кожному пострілі, в кожному вибуху, в кожному стогоні! 24 лютого став днем початку кінця для тих, хто зрадив український народ та його славну історію протягом сотень років!
24 лютого – це день, коли ми віддали найдорожче, що в нас було, заради найсвятішого, що у нас є! 24 лютого – це день, коли ми стали не просто громадянами, а захисниками, не просто людьми, а героями! 24 лютого – це день, коли ми не погодилися на рабство, а вибрали волю! 24 лютого – це день, коли ми не втратили надію, а здобули віру!
24 лютого не згасне, поки звучить перемога, поки відбито подвиги наших героїв! 24 лютого ще не закінчилося і не закінчиться до перемоги!
Вічна слава вам та всім відважним героям, які не шкодують свою святу кров за свободу та незалежність України! Ви – живі легенди, які творять неперевершену епопею нашої нації!
Ми переможемо. Виростуть нові міста. Знайдуть своє втілення нові мрії. Буде написано нову історію. Це все обов'язково буде, не вагайтеся. І тих, кого ми втратили, пам'ятатимемо вічно… Ми помстимося ворогові за кожне втрачене життя, за кожну скалічену долю, за сльози дітей та матерів! Слава Україні!
Нагадаємо, війна триває, і всі, хто сподівався на швидке її завершення, поступово приходять до розуміння, що це надовго. Росія пристосувалася до економічних та політичних санкцій, введених проти неї. Глава росії не має жодних сентиментів стосовно свого народу – вони гинуть тисячами для задоволення амбітних "хотєлок" їхнього президента.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook!
