Після Революції Гідності в Україні був прийнятий Закон "Про очищення влади" (люстрація), що мав стати потужним механізмом оновлення державних інституцій. Основна мета — усунення з посад тих, хто своєю діяльністю сприяв узурпації влади або порушував права громадян. Проте, як показує практика, навіть найкращі ініціативи можуть зазнати краху через непрозорість і відсутність належного контролю. Приклад судді Голосіївського районного суду м. Києва Галини Бондаренко став яскравим підтвердженням цієї тези.
Відповідно до пунктів 1 і 2 частини п'ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади", кожен суддя, який працював за режиму Януковича та брав участь у справах, що мають ознаки політичних переслідувань, підлягає перевірці. Така перевірка мала би визначити, чи є підстави для заборони обіймати державні посади на строк до 10 років. Зокрема, до цих осіб належать ті, хто ухвалював рішення щодо затримання, арешту або засудження громадян, які згодом отримали статус політичних в’язнів і були амністовані.
Законодавчі вимоги, які ігноруються?
Однак у випадку судді Галини Бондаренко, яка брала участь у розгляді сфабрикованої "справи Павліченків", результати перевірки, передбаченої Законом, були приховані. Це дозволило їй уникнути люстрації, хоча, згідно із законодавством, вона мала подати заяву про звільнення та бути позбавленою права обіймати посаду судді.
Нагадаю, йдеться про один із найбільш резонансних прикладів політичного переслідування в Україні, коли Дмитра і Сергія Павліченків було незаконно засуджено за злочини, яких вони не вчиняли, за ч .2 ст. 15 п.п. 9, ч. 2.2 ст. 115, ст. 379, ч. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. Згодом, після подій Майдану, нас повністю реабілітували, застосувавши індивідуальну амністію. Така амністія чітко вказує на те, що всі причетні до винесення обвинувального вироку мали би потрапити під дію люстраційного закону. Суддя Бондаренко, яка входила до колегії, що розглядала цю справу, очевидно, підпадала під заборони, передбачені статтею 1 Закону "Про очищення влади".
Приховані перевірки чи маніпуляції?
Закон "Про очищення влади" чітко регулює порядок перевірки суддів на відповідність вимогам люстрації. Проте у випадку з суддею Галиною Бондаренко Міністерство юстиції не отримало жодної інформації про результати такої перевірки. Голова Голосіївського районного суду Олена Первушина, яка відповідала за надання інформації до Мін'юсту, фактично приховала той факт, що суддя не подала обов’язкову заяву про люстрацію, передбачену статтею 4 Закону. Через це Мін'юст не міг звернутися до Верховної Ради з поданням про звільнення судді, а Бондаренко продовжила обіймати посаду.
Це ставить під сумнів не лише прозорість процедури люстрації, а й роботу всього суддівського корпусу. Виникає питання: скільки ще таких суддів, як Бондаренко, уникнули відповідальності через саботаж і приховування інформації?
Чи є шляхи вирішення?
У ситуації з суддею Бондаренко є кілька аспектів, які потребують негайного реагування. По-перше, необхідно притягнути до відповідальності як саму суддю, так і тих, хто саботував проведення перевірки. По-друге, варто переглянути механізми контролю за виконанням Закону "Про очищення влади", адже без прозорості та відповідальності подібні випадки повторюватимуться.
Крім того, доцільно створити незалежний орган, що здійснюватиме моніторинг виконання вимог Закону. Адже нинішня ситуація, коли судді самі контролюють дотримання люстраційних норм, створює очевидний конфлікт інтересів.
Випадок судді Бондаренко — це сигнал суспільству, що очищення влади ще не завершене. Маємо вимагати публічності у висвітленні перевірок, які проводить Міністерство юстиції, та жорсткіших санкцій за їх саботаж. Прозорість і дотримання закону — це основа демократичного суспільства. Якщо такі випадки залишатимуться безкарними, реформи у судовій системі так і залишаться лише на папері.
Відтак, я публічно звертаюсь до Вищої ради правосуддя:
Прошу притягнути суддю Бондаренко Галину Вікторівну з Голосіївського районного суду міста Києва до дисциплінарної відповідальності.
Підтверджую, що усі зазначені мною відомості та подані матеріали є правдивими. Я обізнаний із тим, що у разі поширення неправдивої інформації мене може бути притягнуто до встановленої законом відповідальності.
За матеріалами скарги щодо дисциплінарного проступку судді Голосіївського районного суду міста Києва Галини Бондаренко.
Нагадаємо, на тлі війни в Україні до семи років вʼязниці засудили власника великої вітчизняної компанії, що виробляє розмінувальну й рятувальну техніку та сплачує мільйонні податки до бюджету. І все це – за нібито "заволодіння" подарованим власній дружині автомобілем. Вердикт Чернігівського апеляційного суду, а саме суддів Миколи Оседача, Валерія Заболотного та Валентини Антипець, у справі Олега Авер’янова є таким, що викривлює застосування норм права і суперечить виправдувальному вироку першої інстанції, вважають експерти.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у наших Telegram-каналі та Facebook!
