Кримінальне правозастосування, як розповів Богдан Данилишин, голова Комітету з питань фінансової та банківської діяльності Федерації роботодавців України, одна з найменш реформованих частин української правової системи. У сучасних умовах воно дедалі частіше використовується не з метою захисту закону, а як інструмент впливу на бізнес, тиску на політичних опонентів та вирішення економічних конфліктів. Це небезпечна тенденція, яка перетворює право з гарантії справедливості на інструмент репресії.
В сучасних умовах ми розглядаємо ці процеси з позицій впливу на бізнес, окремих суб’єктів діяльності та господарські утворення. В цілому – це взаємозв’язок між правовими механізмами кримінальної відповідальності та функціонуванням суб’єктів діяльності. Йдеться про застосування кримінального права до юридичних та фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, у випадках порушення законодавства.
Що таке кримінальне правозастосування?
Кримінальне правозастосування — це діяльність уповноважених органів (правоохоронних органів, прокуратури, судів) щодо виявлення, розслідування, переслідування та покарання за злочини. У бізнес-контексті це може означати: кримінальне переслідування підприємців; відкриття проваджень проти юридичних осіб; вилучення документів, обшуки, блокування рахунків.
Кримінальне правозастосування впливає на бізнес через ризики втрати репутації; блокування рахунків і активів; параліч операційної діяльності; тиск правоохоронців з метою отримання вигоди (рейдерство, тиск на бізнес); санкції.
Які є гарантії для суб’єктів діяльності можна визначити в даний час?
В Першу чергу – це адвокатський захист на стадії досудового слідства; стандарти доказування: доведення вини — обов’язок обвинувачення; можливість оскарження дій правоохоронців у суді; мораторії на перевірки та рейди (в певних умовах)
Які тенденції можна споостерігати в в Україні (станом на 2025).
Найбільш типовими є: активізація Бюро економічної безпеки (БЕБ); цифровізація слідчих дій (електронні докази); зростання кримінального тиску на середній бізнес; реформа СБУ, МВС, прокуратури (спроби зменшити "силовий пресинг").
Однак, маємо ситуацію, коли кримінальне право стало інструментом вирішення економічних та політичних проблем. Все це є надзвичайно актуальним для аналізу правозастосування в Україні та в низці інших пострадянських держав. У цьому контексті кримінальне право виконує не лише охоронну, а й репресивно-інструментальну функцію — використовується для впливу на бізнес, переділу власності, тиску на політичних опонентів або як інструмент зовнішньої політики (через санкції).
Можна розглянути декілька аспектів цих процесів.
- Кримінальне право як інструмент економічного впливу - перерозподіл власності (рейдерство з використанням кримінального переслідування). Це проявляється через відкриття кримінального провадження проти підприємця чи компанії; накладення арешту на корпоративні права, майно, рахунки; зміну структури власності через тиск на ключових учасників (власників, топ-менеджерів); формальне дотримання процедури, але з неправомірною метою (економічна вигода "нових гравців").
- Кримінальне право як політична зброя. Найчастіше це проявляється через тиск на політичних опонентів - використання антикорупційного та кримінального законодавства проти опонентів; публічні справи з медійним супроводом: формування "образу ворога"; переслідування за "зловживання владою", навіть коли йдеться про політичні рішення.
- Санкції як квазі-кримінальний інструмент. Хоча санкції формально є адміністративним заходом, на практиці вони часто підмінюють судовий процес (без вироку суду можуть блокувати рахунки, бізнес); застосовуються без належного доказування, на основі "ризиків"; мають політичний підтекст (санкції РНБО в Україні). Проте, є проблема: санкції без суду де-факто мають кримінально-правові наслідки, але без кримінальної процедури → порушення права на захист.
Отже, кримінальне право, яке втрачає свою функцію справедливого судочинства і використовується як політичний або економічний інструмент, — стає небезпечним фактором для правової держави та бізнес-середовища.
Для прикладу можна навести правову позицію щодо санкцій РНБО та кримінального переслідування бізнесу, яка може бути використана для звернення до суду, апеляції, правового аналізу або навіть як частина публічного захисту.
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ щодо застосування санкцій РНБО та кримінального переслідування бізнесу у контексті гарантій верховенства права, прав людини та захисту інтересів підприємців.
Щодо санкцій: незаконність адміністративної "криміналізації" через відсутність судового розгляду при застосуванні санкцій — грубе порушення статті 6 Європейської конвенції з прав людини (право на справедливий суд); санкції мають характер покарання, оскільки передбачають арешт активів, блокування рахунків, заборону господарської діяльності. Це за своєю природою — кримінально-правові обмеження, але без відповідного кримінального провадження.
Відсутність обґрунтованих доказів та права на захист: особи не ознайомлюються з матеріалами, відсутнє змагальне слухання, рішення приймається закрито.
Щодо кримінального переслідування бізнесу: зловживання правом. В цьому контексті аргументами можуть слугувати застосування кримінального провадження з політичним або рейдерським підтекстом; відкриття справи — з метою тиску, а не розслідування злочину; системні порушення КПК: затягування справ, "виїмки" документів без належного обґрунтування. Заміна економічно-цивільної відповідальності — кримінальною: податкові спори, договірні конфлікти або корпоративні суперечки штучно "криміналізуються". Відсутність складу злочину/необґрунтованість підозри: підозра базується на загальних формулюваннях або вибіркових даних, відсутність умислу чи шкоди — ключові елементи для відсутності складу злочину.
Ще більше гарячих та ексклюзивних новин – у нашому телеграм-каналі та Facebook !
