Була б людина, а злочин знайдеться: чому обвинуваченим у резонансних кременчуцьких вбивствах за 7 років так і не винесли вирок, судді у справі масово беруть відводи, апеляція підіграє прокуратурі, а місцева влада намагається тиснути на суди? І хто насправді може стояти за гучними злочинами? Більше про це – у сюжеті Асі Клітної.
Цікаво, що максимальна тривалість домашнього арешту в Україні обмежена законом в межах 6 місяців. А ось тривалість тримання під вартою в СІЗО – не визначена!
11 червня спливав термін запобіжного заходу, та в Шишацькому райсуді колегія знову ж таки взяла самовідвід. А оскільки призначати продовження тримання під вартою може тільки суд першої інстанції, то апеляція вкотре робить рокіровку. Багатостраждальну справу віддають на розгляд суддям, які в 2018 році вже її розглядали, взяли відводи і розглядати її вдруге не могли. Однак, мабуть, у Полтавській апеляції таки вміють переконувати.
На думку захисту, всі ці маневри були зроблені з однією метою — не дати обвинуваченим вийти на свободу. Та вже коли матеріал готувався до ефіру, стало відомо, що після того, як сумнівна колегія подовжила перебування обвинувачених у СІЗО, клопотання захисту про її відвід було задоволено.
Адвокат Богдан Хмельницький щиро дивується недосконалості українського правосуддя.
«Як показує європейська практика, якщо людину закрили – у неї є обвинувачення. Достатньо пройти всі інстанції за рік. Якщо за рік доказової бази немає, то людину відпускають і власне шукають доказову базу. Знайшли – можуть дати строк. Але у нас це чисте катування, тому що люди сидять по 7-8 років, є й такі випадки, коли 13 років людина перебувала в СІЗО без вироку. За Конституцією людина – не винна, тому що провину може визнати тільки суд. Така колізія є, і це дуже страшно, тому що в цій системі немає ані медицини, ані нормальних умов, там мокрі стіни – це туберкульоз», – наголосив він.
Своєю чергою, в Апеляції від коментарів відмовилися, мовляв, відповімо у письмовій формі. Відповіли – відпискою. Точнісінько як і Верховний Суд, і ВРП, до яких ми також зверталися за поясненнями. У Кременчуцькій міськраді голова сховався за зачиненими дверима і нацгвардійцями.
Проігнорували наш запит і в МВС, перед цим зауваживши, що він неодмінно має бути у форматі ПДФ. Не відповіла нам і уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денисова.
У Мін'юсті ж на цю історію реагують із жахливою незворушністю. Заступник міністра, Уповноважений у справах ЄСПЛ Іван Ліщина каже: в Україні таких випадків десятки на місяць.
Та найцікавіше, що за словами захисту, з матеріалів справи буквально зникли покази громадянської дружини вбитого мера. У них вона називає зовсім іншого замовника, Євгена Холода, молодшого компаньйона Бабаєва. Деякий час він обіймав посаду першого заступника голови Полтавської облради. І ця людина після вбивства патрона через офшори заволоділа бізнесом кременчуцького очільника.
Ми будемо й надалі спостерігати за продовженням цього кримінального серіалу, героями якого стали живі люди та їхні понівечені долі.
