Службі у Маріупольському міському управлінні міліції Наталя Промоцька присвятила 25 років свого життя. День за днем вона розслідувала злочини, боролася за справедливість і допомагала громадянам відновлювати їхні права. Слідча у відставці, майор міліції у запасі та учасниця Донецької обласної ветеранської організації Наталя підняла завісу свого життя, розкривши секрети своєї активної життєвої позиції.
Як Ви потрапили на службу?
Працювати в міліції - моя мрія з дитинства. Після закінчення Запорізького технікуму, будучи заміжньою, я вступила заочно до Харківського юридичного інституту ім. Дзержинського. З 1984 року працювала на посаді слідчого в слідчому відділі Маріупольського міського управління міліції, а у 2006 році вийшла на пенсію. Наразі входжу до складу Донецької обласної ветеранської організації. Членство в цій організації – це та частина мого життя, яка є постійним нагадуванням про минулі роки служби, спосіб почуватися «в строю».
Ваші батьки вплинули на ваш вибір?
В моїй родині ніхто не працював у правоохоронних органах, тому до моєї дитячої мрії, а згодом – до вибору професії, ніхто з рідних не ставився серйозно. З роками бажання служити в міліції тільки росло. І коли я вийшла заміж, нарешті вирішила його реалізувати. Все своє життя я пропрацювала у слідчому відділі Маріупольського міськуправління.
Чому обрали роботу слідчого?
Мрія!.. Мене вабила ця робота. Ще з дитинства захоплювалася детективами, дуже багато книг перечитала і мені подобалася сама специфіка розкриття злочинів. Дуже люблю свою роботу, вона мені й досі сниться.
У ті роки престижно було «носити» погони?
У ті часи люди з шаною ставилися і до форми, і до зауважень, і до самої роботи міліції. Сумлінно співпрацювали з нами, що значно полегшувало розслідування.
Які особисті якості є важливими в роботі міліціонера?
По-перше, вміння зрозуміти горе людини, в кожному підслідному бачити перш за все людину. Розташувати його до себе так, щоб він мав не страх, а бажання виправити свою помилку і продовжувати жити далі. У кожного своє життя, свої уроки, свій досвід…У мене було завдання - підтримати людину, щоб вона не розчарувалася, допомогти повірити в себе, жити далі, бо вона теж заслуговує на шанс змінитися на краще.
Пам’ятаєте якийсь незвичайний день на службі?
Кожну справу я починала з чистого аркуша, бо не знаєш яка людина прийде до тебе і як з нею працювати. Люди у мене були дуже цікаві, талановиті - і прекрасні поети, і майстри з різьблення по дереву, і чудові співрозмовники, але те, що з ними сталося, - то їхній життєвий урок.
Чи пам’ятаєте ви свій перший розкритий злочин?
Колектив був високопрофесійний. Мій начальник Анатолій Трубавін дав мені хорошу школу, за що я йому дуже вдячна. Пощастило і з наставником – Лідією Коширою. Саме вони мені допомагали освоювати цю нелегку професію. Пам'ятаю першу кримінальну справу,яка стосувалася розкрадання дизельного палива. Коли ти вивчаєш теорію, статтю кримінального кодексу - це одне, а коли на практиці стикаєшся, - абсолютно інше.
Як вдалося розкрити злочин?
Допомогли мій начальник і наставник, вони підказували мені, допомагали проводити допити. Як правильно ставити запитання підслідному. Це зараз я розумію, що будь-який підслідний має право захищатися. Для мене було незвично, як людина може брехати? Як людина може говорити не те, що є насправді. А мені наставники говорили: «А як ти хотіла? Людина захищається...». З досвідом прийшло розуміння: те, що говорить людина - це його вибір, а моє завдання - законно зібрати докази.
Заплутаний злочин пам’ятаєте якийсь?
Це було ДТП зі смертельними наслідками. На мотоциклі їхали два хлопці. Обидва в нетверезому стані. Врізаються в машину, що стоїть, пасажир вилітає, перелітає вперед і отримує смертельні травми. Спочатку водій визнавав свою провину, а потім він зрозумів, що треба спробувати - а раптом вийде,тож почав відмовлятися, все перекладати на пасажира. Дуже складно було довести провину, тому що він з місця злочину втік, важко було довести і його алкогольне сп'яніння, а така подія, що могли бути за кермом обидва - і один, і другий. За обставинами міг бути і водій, який залишився живим, і той, який випав, він теж міг ці травми отримати при зіткненні. Коли людина відмовляється, доводиться включати інтуїцію і використовувати всі інтелектуальні здібності, щоб розкрити злочин.
Що допомогло розплутати цей злочин?
У цьому злочині мені допомогло відтворення. Спочатку, коли я допитувала водія, він давав свідчення. Я допитувала одночасно і дружину загиблого. Проводила очні ставки, вони підтверджували на очних ставках свої показання, а потім водій почав відмовлятися, посилаючись на те, що злякався. І я приїхала до нього за місцем проживання, щоб відтворити ту обстановку, де відбувалася розмова з дружиною загиблого, і ось вони в кімнаті сиділи розмовляли, а ми з понятими в іншій кімнаті перебували і слухали, про що вони говорять. Було впізнання по речах, у яких речах знаходився водій та загиблий. По крупицях збирали докази. Людина має право відмовитися, а мій обов'язок - розслідувати й дійти істини.
Кажуть, що за роки служби у правоохоронців настає профдеформація або виробляється професійний імунітет. Які емоції виникали у вас в складних ситуаціях?
Тривала робота в правоохоронних органах дисциплінує, мобілізує, загартовує. Кожна справа - нова людина, і ти не знаєш, як піде розслідування. Прийняти законне рішення, нічого не упустити, щоб ніхто не постраждав. Мені дуже допомогла робота і у відносинах з людьми, і в мобілізації в складних ситуаціях. Тримаєш себе в кулаці. Не розслаблятися і не опускати руки - і все вийде.
Сьогодні пам’ятаєте всі свої справи?
Все пам'ятаю. Навіть містом ходжу, згадую, в яких місцях були огляди пригод, чи то ДТП або затримання, місця, де відбувалися крадіжки. Все місто мені нагадує про мою роботу.
У вас є цікаве захоплення, розкажіть про нього.
Я дуже люблю спорт, займаюся східним бойовим мистецтвом, відвідую концерти оркестру камерної музики, ходжу в театр та пишу вірші з 1974 року. Щиросердечні та з глибоким змістом. Багато часу я приділяю поезії.
Як вам допомагає Донецька обласна ветеранська організація?
Головне завдання ветеранської організації – гуртувати ветеранів, об’єднаних роками служби у великій команді правоохоронців, підтримувати та забезпечувати правовий і соціальний захист. Одним з основних пріоритетів є поліпшення соціально-побутового та медичного обслуговування ветеранів та пенсіонерів Донеччини.
Чим займається організація?
Головне питання для ветеранів – пенсія. Нам нараховують грошове забезпечення, вислугу років і посадовий оклад. Ми займаємося цим питанням, щоб внесли зміни до законопроєкту № 2262 та підвищили пенсії. Сьогодні на обліку Донецької обласної ветеранської організації ГО «Асоціація ветеранів МВС України»знаходиться 3200 осіб і ми турбуємося про кожного.
Яку настанову дасте молодому поколінню правоохоронців?
Будь-яку роботу починати з любов'ю, випромінювати любов, тоді все буде правильно, тоді все буде на благо. Люди повинні об'єднатися і жити в мирі, добрі та взаємодії.
